Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

19 грудня – святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця

Ім’я святителя Миколая вшановується і на Cході, і на Заході. Країни, в яких він ніколи не бував, мають його своїм заступником і покровителем. Молитовного клопотання святого Миколая перед Богом просять хворі, подорожні, скривджені. Усі вважають святителя близьким, доступним, швидким помічником, другом і охоронцем у бідах. Ким же був мирлікійський святитель?

Народився св. Миколай в місті Патарі в Малій Азії (теперішня Туреччина) у благочестивій християнській сім’ї Феофана та Нони близько 280 року. Вже змалку був набожним: уникав світських веселощів і любив бувати в храмі. Нарешті вирішив повністю присвятити себе Богові та прийняв чернечий постриг. Після смерті батьків Миколай став спадкоємцем великого маєтку, який в ім’я Ісуса Христа потай роздав бідним. Відтоді допомагав усім, хто потребував цього. Його дядько – єпископ Патара – переконав Миколая прийняти сан священика.

Пізніше Миколай вирушив до Палестини поклонитися святим місцям. Відвідавши найголовніші святині Християнства, вирішив усамітнитись і стати пустельником, але неземний голос зупинив його і наказав іти додому. Повернувшись у Лікію, святий, прагнучи відлюдного життя, вступив у монастир «Святий Сіон». Та Господь знову провістив йому інший шлях. Миколай почув слова: «Не тут та нива, де ти повинен принести плід, якого Я очікую. Повертайся у світ і хай буде прославлене в тобі Ім’я Моє». У видінні Христос подав йому Євангеліє, а Пресвята Богородиця – омофор (елемент єпископського облачення).

І справді, після смерті архієпископа Йоана Миколая було обрано єпископом міста Мири. Сталося це після того як одному із владик собору, на якому вирішувалось обрання нового архіпастиря, у видінні було вказано Божого вибранця – майбутнього святителя. Та навіть в архієрейському чині Миколай залишався прикладом смирення, доброти і милосердя. Він носив простий одяг, їв раз на день, пив лише воду, не прагнув розкоші і дуже багато молився.

Під час гоніння в Римській імперії на Церкву Христову святитель Миколай був кинутий до в’язниці. Він не лише мужньо зносив ув’язнення, але й надавав моральну підтримку іншим християнам: допомагав їм витримати катування, кайдани, голод і холод. Коли Константин Великий став імператором, святий Миколай був звільнений із тюрми і повернувся до своєї пастви.

325 року святитель брав участь у Першому Вселенському соборі, під час якого ревно захищав православну віру.

Помер великий подвижник у грудні 343 року. Тіло поховали в соборному храмі міста Мири, а пізніше перенесли в італійське місто Барі. 

Святитель і сьогодні продовжує свою місію на землі. Таку владу дає Господь тим, хто жив не лише для себе, а присвятив своє життя служінню людям. Святий Миколай вислуховує прохання кожного, хто з вірою звертається до нього по допомогу. Багато віків лежать у гробниці мощі Миколая Чудотворця, і до сьогоднішнього дня мироточать. Через миро і мощі творяться чудеса. У місті Барі є навіть особливий журнал, який виходить кілька разів на рік. У ньому детально описуються всі випадки зцілень від хвороб та інші ознаки того, що діяльність Миколая триває.

Ми інколи гадаємо, що нам дуже далеко до святих людей, нам важко обрати їх собі за приклад для наслідування, адже вони – вибрані Богом люди, незвичайні. Насправді ж їхня відмінність від нас лише в тому, що вони наважились відповісти на Божий заклик, який звернутий і до кожного з нас. Немає поміж нас вибраних і невибраних. Апостол Павло говорить, що Бог хоче, щоб усі люди спаслись і прийшли до пізнання істини. Христос приніс нам учення про те, що кожна людська душа є для Бога величезною цінністю. Але Господь із сумом говорить, що багато покликаних, але часто вони виявляються недостойними. Він кличе усіх, але мало тих, хто відгукується на цей заклик.

Для того, щоб почати служити своєю любов’ю Господеві, не потрібно великих подвигів. Ісус сказав: «Хто напоїть одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди». Будівля нашої душі зводиться з невеликих цеглинок – щоденних добрих справ. Прощена образа, прояв терпіння в труднощах, трошки більше поваги до людей, трошки більше доброзичливості: втішити засмученого, помолитись за інших, відвідати хворого, дати хліба бідному – Христос це вважає дуже важливим, бо це зроблено з любов’ю до Нього. Нехай святий угодник Божий чудотворець Миколай стане нам у допомозі.