Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Підготовчі тижні до Великого посту

Великий піст є найважливішим і найдавнішим з усіх багатоденних постів. Він нагадує нам про сорокаденний піст Спасителя у пустелі; він же вводить нас у Страсний тиждень, а потім до радості свята над святами – Світлого Христового Воскресіння. Великий піст – час молитви і покаяння, коли кожен з нас повинен виблагати у Господа відпущення своїх гріхів (говінням і сповіддю) та достойно причаститися згідно із заповіддю Христовою (Ін. 6:53–56).

Ще у Старому Завіті Господь повелів синам Ізраїлевим щороку давати десятину з усього, що вони придбали, і роблячи так, вони мали благословення в усіх ділах своїх. Знаючи це, апостоли встановили і для нашої користі десяту частину року, тобто час Великого посту, більше присвячувати Богові, щоб і ми були благословлені в усіх ділах наших.

Великий піст має три підготовчі тижні. Перший розпочинається неділею про митаря і фарисея. На Літургії цього дня читається з Євангелія притча про митаря і фарисея, аби показати, що слізна молитва й смирення, як у митаря, а не перелік своїх чеснот, як у фарисея, можуть здобути нам більше милосердя Боже. З цієї неділі до п’ятої неділі Великого посту за Всенічною після читання Євангелія співається покаянна молитва: «Покаяння двері відкрий мені, Життєдавче...».

Другий підготовчий тиждень починається неділею про блудного сина. У відомій зворушливій притчі, яку ми чуємо на Літургії у євангельському читанні, свята Церква навчає нас надіятися на милосердя Боже, якщо ми щиро покаємося у своїх гріхах. На Всенічній і цієї неділі, і в дві наступні співається: «На ріках Вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сіон наш...». Цей 136-й псалом оповідає про страждання євреїв у вавилонському полоні, про їхню тугу за батьківщиною. Слова цього псалма допомагають нам задуматися про наш полон гріховний і про те, що ми повинні прагнути до своєї духовної Батьківщини, до Небесного Царства. Декого бентежить останній стих псалма: «Блаженний той, хто візьме і розіб’є дітей твоїх (вавилонських) об камінь!». Звичайно, у буквальному сенсі ці слова жорстокі й зовсім неприйнятні для християнина, бо Сам Господь навчав любити й благословляти ворогів своїх, а поклонятися Богові «в дусі та істині». Але ця думка стає чистою та величною у духовно-християнському значенні: блаженний той, хто має тверду рішучість розбивати об камінь віри погані бажання тоді, коли вони ще перебувають немов у стані немовляти, перш ніж виростуть у злі діла та звички.

Третій підготовчий тиждень до Великого посту, який розпочинає неділя м’ясопусна і про Страшний суд, називається Сирним (масляним), бо зі скоромної їжі у цю седмицю дозволяється їсти тільки молочні продукти та яйця. На недільній Літургії читається Євангеліє про Судний День і про останню відплату, чим свята Церква закликає грішників до покаяння. У піснеспівах Сирного тижня згадується гріхопадіння Адама і Єви, яке сталося внаслідок нестриманості, та складається похвала посту з його спасительними плодами.

Остання неділя перед Великим постом називається Сиропусною (закінчується споживання молочного та яєць), прощеною із згадуванням Адамового вигнання. На Літургії читається Євангеліє про вибачення образ ближнім, без чого ми не можемо одержати відпущення гріхів від Отця Небесного. Відповідно до цього читання християни мають благочестивий звичай просити у цей день одне в одного прощення гріхів, свідомих і несвідомих, і робити усе, аби примиритися з ворогуючими.