Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

30 вересня – день пам’яті мучениць Віри, Надії, Любові та Софії

У 137 р., за імператора Адріана, в Римі жила благочестива вдова Софія (що по-грецьки означає мудрість). У неї були три дочки, які носили імена головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов (грецькою – Pistis, Elpis, Agape).

Будучи глибоко віруючою, Софія виховала їх у любові до Бога, учивши не прив’язуватися до земних благ. Чутка про приналежність до Християнства цього сімейства дійшла до імператора, і він побажав особисто побачити трьох сестер і матір, що так виховала їх. Усі четверо з’явилися перед цезарем і небоязливо сповідали віру в Христа, що воскрес із мертвих і дає вічне життя всім віруючим у Нього.

Здивований сміливістю юних християнок, імператор відіслав їх до одного поганина і наказав переконати їх відректися од віри. Проте всі аргументи і красномовство виявилися марними, і сестри-християнки, що полум’яніли вірою, не змінили своїх переконань. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, який став наполегливо вимагати, щоб вони принесли жертву язичницьким богам.

«Я з радістю піду до любого мого Спасителя», – сказала свята Віра. Вона мужньо преклонила свою голову під меч і так віддала дух Богові. Надія і Любов, натхнені мужністю старшої сестри, зазнали подібних мук. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голови. Святу ж Софію не піддали тілесним мукам, але прирекли на ще сильніші душевні муки – від розлуки із замученими дітьми. Старшій, Вірі, тоді було 12 літ, середульшій, Надії, – 10, а молодшій, Любові, – лише 9 років. Так три дівчинки і їх мати показали, що для людей, які укріплюються благодаттю Святого Духа, недостача тілесних сил аніскільки не перешкоджає для прояву сил духу і мужності.

Мати поховала доньок на горі за містом, сама ж три дні сиділа біля їхнього гробу, пристрасно молилася Богові й також відійшла до Господа.

Страждання і подвиги таких мучеників, як Віра, Надія, Любов та матір їх Софія, ширили і зміцнювали Християнство. Ми, наслідуючи приклад цих святих, повинні плекати у своєму житті, у родинах та серцях ці найбільші моральні чесноти – віру, надію і любов, просити у Бога ласки бути мудрими і терплячими.