Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Побожна

– Я така побожна, я так вірю в Бога, – вихвалялася Галина перед подругою. – Книжки духовні читаю, до церкви ходжу. Усіх так шкода, усім хочеться допомогти.

– А як допомагаєш? – стиха запитала Ольга.

– Ну, як? Таж усім не допоможеш. Подумки співчуваю, шкодую. Жебракам завжди даю якусь копійчину. А сьогодні, наприклад, позичила сусідці п’ять гривень на хліб, бо вона сама живе на мізерну пенсію. Казала – післязавтра віддасть, як отримає гроші. А я почекаю. Мені ж не горить. А не віддасть вчасно, то я день почекаю, тоді нагадаю. Я ж завжди можу позичити, коли віддають.

Ольга дивилася на Галю та й боялася уже запитати, що було б, якби старенька не віддала гроші.

– Олю, ти що задумалась? Якась така мовчазна. А пам’ятаєш Павла, який до Америки поїхав? Кажуть, він там оженився, ніде не працює ще й до чарки пригубився.

– Галю, ти хіба бачила, що наговорюєш таке?

– Таж Елька розказувала з третього під’їзду, а їй Степан сказав, бо він десь від спільних їхніх знайомих чув. Ой, Олю, ти якась така дивна стала, нудно тут у тебе. Мабуть, піду додому, бо ще молитися треба. Я ж довго молюся. Поки відчитаю усі молитви, то й ніч зайде. Добраніч, подруго.

– З Богом, Галю, – відповіла їй услід Ольга...

Волин. єпарх. відом.– 2012.– № 7–8 (92–93)