Сайт нашої Церкви
Сайти нашої єпархії
Наші банери
Лічильники
ЗА П’ЯТЬ ХВИЛИН ВІЧНІСТЬ
Новела з книги «Тетрамерон»
– Отже, ніякої надії?
– Сказали лікарі, шо ніякої. Практично. Дев’яносто дев’ять і дев’ять десятих.
– Та ви все-таки вирішили ще раз пройти всі аналізи.
– А раптом... Хто топиться – за бритву вхопиться.
– Авжеж. Їх принесуть з хвилини на хвилину. Але все-таки – дев’яносто дев’ять і дев’ять, кажете? Тому й зважились на цю розмову?
– Тому й зважилась. Хай це й не настане так відразу, але вже близько, і все моє життя... так, усе... як на долоні... І вже в кулаці. Мусила тепер його все роздивитися... наче одним поглядом охопити... Як було там багато такого, шо хотілося б змінити, а вже не зміниш.
– Це називається гріхами?
– Багато грішила. Ше зі школи. Компанії, «чорнилко», потім «колеса». Ну...
– Розумію. А з хлопцями?
– Тоді ж, зовсім рано.
– Аборти?
– Кілька разів.
– Чоловік не хотів дітей?
– Чоловіки. Я тричі була замужем. Я тоже не хотіла. З трьох шлюбів одна дитина. Та бувало й на стороні...
– До церкви, звісно ж, не ходили...
– Яка там церква. Хто там у шо вірив. Правда, одного разу я попала в бoльницю. Там штунди...
– Протестанти...
– ...Ну, вєрующі... Співали, роздавали брошурки.
– І ви щось узяли з їхніх проповідей?
– Помню, шось про кінець світу: шо, мов, будуть війни, і хвороби, і землетруси, і ворожнеча між людьми, і загребущість... Читала. Але все то без продовження: вийшла з лікарні – та й по всьому. Не було часу.
– Браття протестанти розповідали вам з Біблії. Православний батюшка згадав би ті самі слова. Ніколи не бракувало ні воєн, ні хвороб, ні землетрусів, і завжди люди були загребущими... Всі ознаки перед очима. Але нам не відомо, доки Бог довготерпить. Можливо, до кінця світу лишилося п’ять хвилин. А ви маєте братів, сестер чи самі в родителів?
– Є брат і сестра, нас троє. Але ми рідко бачимось. І рідко дзвонимо. Як мама з татом померли, то навіть судилися за хату. Встидно споминати.
– Кому ж хата дісталась?
– Мені. Я там квартирантів поселила. Все мало було. Тепер, подумати, нашо то все?!
– Що правда, то правда. На той світ і спаленого сірника не візьмеш, тільки свою душу. І то – у вічність. У ту вічність, яку заслужив. Бувало, думали про це?
– Можна сказати, шо нє. Хіба що вже аж останнім часом. Шось довго не несуть результатів...
– Нічого, є час поговорити. У вас син чи дочка?
– Син. Не слухається зовсім. Не знаю, шо з нього буде. Куди він тепер... Компанії, бари...
– А ось і результати аналізів, дякую. Проте і ви, і ваш син ще мають трохи часу, щоб змінити у своєму житті дещо найголовніше. Котра зараз година?
– П’ятнадцять на десяту.
– Ба ні, за п’ять хвилин вічність. Часу обмаль, та досить, аби встигнути. Встигнути дещо найголовніше. А діагноз ваш не підтвердився. Погляньте, ось результат.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи