Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Кухоль молока

Один бідний парубок намагався заробити гроші на навчання – продавав перехожим паперові хустинки та інші дешеві дрібнички. З тією ж метою він стукав і стукав до різних дверей. Кінець кінцем пересвідчився, що має в кишені лиш кілька срібняків, до того ж відчував несамовитий голод.

Нічого не вдієш: вирішив просити чогось їстівного в найближчому домі. Та коли відчинила йому гарненька дівчинка з великими зеленими очима, бідоласі забракло відваги. Тож, замість просити якогось харчу, попросив кухоль води. Дівчинка здогадалася, що прибулець насправді голодний, і принесла йому великий кухоль молока. Хлопець щиро їй подякував, а тоді запитав:

– Скільки я винен?

– Ніскільки, – відповіла дівчинка. – Матуся каже, що люб’язність не коштує нічого.

– Дякую тобі, дякую від щирого серця, – повторив хлопець.

Коли Говард Келлі залишив гостинне подвір’я, він почувався значно краще. І не тільки фізично: його віра в Бога і в людину неабияк зміцнилася. А був перед тим у такому стані, що вже намірявся відмовитись від ґрунтовної освіти, однак простий вчинок доброї дівчинки додав йому сили й бажання продовжувати далі.

Минуло багато років. Та сама дівчинка, тепер доросла жінка, тяжко занедужала. Місцеві лікарі нічим не могли зарадити. І зрештою спрямували її до великого міста, де фахівці таки вміли лікувати її доволі рідкісну хворобу. Доктор Говард Келлі, справжнє світило у тій галузі медицини, звісна річ, був запрошений на консиліум. Коли він почув назву місцевості, з якої прибула жінка, очі його заблищали. Негайно попрямував до лікарні, де просив показати йому палату, в якій лежала хвора. Він одразу її впізнав, і не тільки через її зелені очі. Потім пішов на консиліум – з твердим рішенням зробити все можливе, аби врятувати жінці життя. Не шкодував ні сил, ні часу для подолання важкої недуги.

Після тривалої і виснажливої боротьби жінку вдалося врятувати. Коли загроза минула зовсім, професор Келлі попросив адміністрацію лікарні повідомити йому, скільки коштувало лікування пацієнтки. Подивившись на суму, він написав декілька слів на папірці з рахунком. Рахунок віднесли пацієнтці.

Жінка боялася навіть глянути на нього: була певна, що все життя змушена буде сплачувати величезну суму. Втім, набралася духу – і поглянула. В око впали слова, написані чиєюсь рукою на полях документа: «Сплачено сповна – кухлем молока». І підпис: доктор Келлі.