Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

РІК МИШІ?
Новорічна історія

Протоієрей Михайло БУЧАК

Я свято вірив у те, що як проведеш перший день нового року, таким він і буде.

Перед своїм грандіозним забігом по супермаркетах і ринках я придбав плюшеву мишу, адже попереду, згідно зі східним календарем, її рік. Отримавши надійного захисника у всіх своїх турботах, я відправився за іншими покупками. У маршрутному таксі мишей їхало майже стільки ж, як і людей. Я посміхнувся, пригадавши слова дружини: «Про мишу потрібно говорити щось хороше або взагалі нічого» – і понісся по магазинах.

Усе перекрутилося в голові: шампанське і коньяк, оливки та московська ковбаса, а ще феєрверки для дітей і чимало іншого. Виручав лише довжелезний список і ручка, котра його зменшувала.

Нарешті – втомлений, але щасливий. Кількість купленого значно перевищувала торішнє, тож була надія, що хоча б цей рік принесе нам добробут. Бо попередній не виправдав наших сподівань, незважаючи на випите і з’їдене, танці й сміх.

Усі уповання на прийдешній. Я згадав про мишу-захисницю, вийняв і поцілував її, щоб виявила до нас прихильність. Цієї миті вдарили дзвони!! Виявилось, я зупинився біля храму. Від несподіванки випала з рук «охоронниця». Надіючись підхопити її на шляху до напівзамерзлої калюжі, я випустив сумки з провізією. Тож миша – у воді, а все, що могло розбитися, – розбилося. Щастя вислизнуло з рук. Мовчки повернув голову в бік, звідки прийшла біда. Я рідко відвідував церкву, а основу моїх походів складало освячення паски, ковбаси й інших продуктів.

Переступаючи поріг храму, надто сильно зачинив за собою двері, адже злоба переповнювала мене. Дехто з присутніх повернувся у мою сторону. Я, ніби перепрошуючи, промовив: «Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!» – зі здивуванням відповіла старенька бабуся. Які невиховані, такі ж, як їх Бог, – подумав собі. – Сьогодні я скажу Йому все, що накопичилося в моїй душі за багато років життя. Чому Він допомагає негідникам і не чує хороших людей? Чому вмирають діти? Чому падають літаки? Чому розпадаються сім’ї? Чому я розбив шампанське? І ще безліч таких «чому?»

Раптом побачив ікону з Його зображенням і рішуче попростував до Нього. Я вперше був самим собою. Досить вдавати, поряд немає дружини, котра буде смикати за рукав і переконувати, щоб потерпів ще трішки, не ганьбив її перед людьми. Зараз скажу все. Наші погляди зустрілися. Це був перший раз, коли я так пильно дивився на Христа. Жодна найрідніша людина не дивилась на мене з такою любов’ю, як Він. Мені стало соромно, щось защеміло, я заплакав і розповів Йому про своє життя: про хворі нирки і нецікаву роботу, сусіда, який знову залив нам квартиру, знайдені у сина цигарки, про те, що не відчував себе щасливим...

Хтось підійшов до мене і тихо прошепотів: «Він вже давно чекав Вас, щоб сказати про Свою любов і готовність допомогти!» Я обернувся – переді мною стояла та ж бабуся. «Христос воскрес!» – промовила вона. – «Воістину воскрес!» – щиро відповів я.

Уперше усвідомив, що Христос воскрес. Навколо лежав сніг, усі готувалися до Нового року, а в моєму житті воскрес Господь. Тепер стало байдуже, що миша лежала в калюжі, шампанське і коньяк розбились. Я був щасливий. Зрозумів, що всі негаразди пов’язані з позбавленням себе можливості бути поряд із Ним. Невсилі стриматись, я закричав: «Він любить мене!» Цей вигук почули не тільки ті, хто стояв у церкві, а й Усесвіт. Люди знову здивовано глянули на мене, та лишень бабуся радісно посміхалася. Ми розуміли один одного.

Я, сповнений щастя, повертався додому і твердо знав, що прийдешній рік – Божий. Хоча ще багато роботи, але сьогодні моя сім’я зустрічатиме свято – з Богом, і всі ми будемо – блаженні.

Волин. єпарх. відом.– 2007.– № 12 (37)