Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ВЛАДИКА МИХАЇЛ: РІК НА КАФЕДРІ

Андрій ГНАТЮК

31 травня виповнюється рік від часу приходу на Волинську кафедру єпископа Михаїла, який до того очолював Сумську і Чернігівську єпархії. Багато священиків  і мирян розцінили Патріарше новопризначення як подію року в Церкві Київського Патріархату на Волині. Адже тоді, можна сказати, стався переломний етап в історії Волинської єпархії. Вона зажила і запрацювала по-новому. Про неї знову стали чути й говорити.

Найперше, що впадає у вічі, – упорядкування території Управління єпархії. З цегли, яка лежала серед подвір’я і довгий час не використовувалася, постала капличка, де згодом освячуватимуть воду. Навколо собору зірвано старий асфальт, замість якого лежатиме плитка. Упорядковано кладовище поблизу храму, у належному стані перебуває могила митрополита Якова. Триває інтенсивний ремонт у приміщенні єпархіального управління. Усі ці роботи приурочені 250-річчю від завершення будівництва Свято-Троїцького собору та 125-літтю його освячення як православного храму. Створено спеціальний оргкомітет для гідного відзначення ювілею.

Однак не лише таким визначним храмам владика приділяє увагу. Особливо важливим є створення капличок у притулках та лікарнях. Волинська єпархія підписала угоди про співпрацю з обласною лікарнею та кількома міськими лікувальними установами, де діють храми Київського Патріархату. Найперший такий відкрився в обласній лікарні, коли кафедру очолював митрополит Яків. Загалом за рік правління на Волині єпископа Михаїла в області зареєстровано близько 20 статутів релігійних громад, освячено 8 новозбудованих храмів, 6 наріжних каменів та хрестів на місцях будівництва нових храмів.

Великих проблем завдала пожежа, що спалахнула в ніч з 30 на 31 березня у Волинській духовній семінарії. Дотла згоріло приміщення, збудоване з дерева та очерету на початку 20-х років минулого століття. Зусиллями студентів семінарії місце пожежі було очищене. Тепер тут постане сучасне кількаповерхове приміщення з пристойними аудиторіями і, можливо, конференц-залом. Триває відбудова тих корпусів, які менше постраждали від вогню. Планується, що навчання в семінарії розпочнеться без запізнення – 1 вересня. До честі владики, тими страшними днями він зумів знайти вихід, аби навчання продовжувалося. Нікому не довелося шукати житла. Регентський курс розмістили в Управлінні, частина студентів тимчасово оселилася в Жидичинському монастирі.

Потрохи стали розвиватися монастирі Київського Патріархату, яких у нашій області чотири. І хоч засновані вони до призначення на Волинь єпископа Михаїла, інтенсивного розвитку набули саме за останній рік. Вирує життя в Жидичинському монастирі святого Миколая. Ченці активно облаштовують свій побут. Велику допомогу цьому надало Управління єпархії, зокрема меблями і літературою. Сюди переїхала Бібліотека духовної літератури, яка свого часу діяла в Луцьку. Монастир уже має свою облаштовану церкву, куди приходять помолитися як місцеві мешканці, так і туристи. Очолює братію Жидичинського монастиря ієромонах Марко (Левків). Загалом цього року владика Михаїл постриг у ченці чотирьох чоловік, які тепер і населяють Жидичинську обитель.

А от у монастирі Різдва Христового насельниця усього одна – матінка Марія. Поки що жінок, які б хотіли своє подальше життя остаточно присвятити Богові, немає. Матінка Марія сама порається по господарству, вирішує юридичні й фінансові питання. Цього року владика послав туди семінаристів. Вони допомогли облаштувати храм, який згодом був освячений.

Є намір приступити до відродження й луцького монастиря Різдва Христового, розміщеного в колишній тюрмі. Створення обителі, зініційоване свого часу отцем Богданом Гринівим, мало велике значення в духовному житті міста. Це був перший на Волині монастир Київського Патріархату. Над невинно убієнними чотирма тисячами чоловік нарешті залунала молитва.

Одне із нововведень у Волинській єпархії – власна символіка. На прапорі, який біля приміщення єпархії майорить поруч з державним, зображено Святу Трійцю – на честь кафедрального храму. З герба дивиться на нас святий Миколай, покровитель Луцька, який у ХІІІ столітті врятував місто від монголо-татар.

Дуже важливою подією став приїзд митрополитів з Чорногорії та Італії – Михаїла й Антонія, які подарували для нашої єпархії частинки мощей святого Миколая та віфлиємських немовлят-мучеників. 19 грудня Волинське телебачення вело пряму трансляцію святкового Богослужіння, після чого відбувся хресний хід до Угодника Божого. Там владика відправив молебень, а ковчег із мощами приклав до пам’ятника, тим самим наче освятивши його ще раз. Подібна акція відбулася і в день весняного Миколая. Не менше значення для Волині мають мощі немовлят-мучеників, яких, аби знищити Христа, наказав убити у Віфлиємі цар Ірод. Тоді постраждало близько 14 000 дітей, які не досягли 2-річного віку. Згодом мощі, виставлені в соборі, возили по області, аби до святині могли прикластися ті, хто не має можливості приїжджати в Луцьк.

Відколи Волинською єпархією керує єпископ Михаїл, в Луцьку почастішали хресні ходи. На жаль, скаржиться владика, ще далеко не всі, хто спостерігає за такими заходами збоку, розуміють їх суть. Часто вони навіть не встануть, коли повз них несуть хоругви, ікони, мощі.

Масовий хресний хід відбувся до Холмської ікони Божої Матері, а також чи не вперше за кілька десятків років – через парк культури й відпочинку імені Лесі Українки. На центральному пляжі у Стиру відбулось велике освячення води. Це відродження давніх традицій, які існували на Волині ще за часів Лесі Українки. Уперше за всю історію Волинської єпархії в Луцьку проведено загальноміський страждальний хресний хід Великої П’ятниці. Владика ніс хрест на зразок того, як його на Голгофу ніс Сам Ісус Христос. Під час ходу священики робили зупинки, в тому числі біля тих місць, де колись стояли храми, і читали уривки зі Святого Письма про Страждання Сина Божого.

Також одним із нововведень у Волинській єпархії можна вважати створення кількох служб. Церква відчувала нагальну потребу в заснуванні прес-служби, яка б доносила до вірян новини з життя єпархії, собору й парафій. Власне, тоді й було вирішено регулярно проводити прес-конференції, на яких інформуватимуть не лише про останні події, а й духовні проблеми, з якими покликана боротися церква. Попереду ще дуже багато тем, які можуть зацікавити журналістів. Життя єпархії стало більш відкритим, а прес-конференції розвіюють різні чутки щодо подій навколо церкви. З грудня виходить газета «Волинські єпархіальні відомості», що знайомить з історією храмів, священиками та архієреями, які правили на Волині, відповідає на запитання читачів. Редакція готова й надалі продовжувати тісну співпрацю з вірянами і запрошує надсилати свої запитання та цікаві матеріали про громади і храми.

За останній рік тут створено й капеланську службу. Вона має опікуватися представниками силових структур, хворими в лікарнях та засудженими. Спілкування священика із засудженими, як показала загальносвітова практика, допомагає багатьом злочинцям стати на християнський шлях.

Долучити вірян до надбань українського і світового Християнства, наочно ознайомити зі святинями нашої держави та світу повинна паломницька служба. Побувати у святих місцях з паломницькою службою Київського Патріархату може вірний іншої християнської конфесії. Жодних обмежень не існує. Організатори поїздок возять прочан по церквах і монастирях, які належать різним православним гілкам. Така служба діє вже більше 10 років, просто тепер владика Михаїл надав їй, можна сказати, легального статусу й офіційно закріпив за очолюваною ним єпархією.

Майже щороку Волинську єпархію відвідує Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Саме він торік представив нам нового владику. Очікується, що на цьогорічну Трійцю він знову побуває в Луцьку й очолить Літургію у Свято-Троїцькому соборі. Тоді, сподіваємося ми, він висловить свою думку про сьогоднішній розвиток Волинської єпархії Київського Патріархату.

Волин. єпарх. відом.– 2005.– № 06 (07)