Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ВІДНАЙТИ ЧАС

Сьогодні все частіше можна почути нарікання людей на брак часу. Ніби тільки-но день розпочався, а вже й вечір. Невже ми підійшли до тієї межі, про яку сказано в Біблії: «І якби не вкоротилися дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні» (Мф. 24:22). Але ж у цій цитаті зі Священного Писання йдеться про останні дні світу цього, про часи панування антихриста. Хоча, якщо поміркувати, то наближення кінця світу прослідковується по всьому світу: землетруси, пожежі, повені – те, з чим людина самотужки не може впоратися. Є ще одна причина думати про кінець – моральний занепад людства! Невже колись людина розпочинала би свій день без молитви? Навряд. Тоді люди були більш помірковані, чітко діяли протягом дня, не забуваючи про молитву й хресне знамення перед початком будь-якої справи. Нині, здавалося б, завдяки технічному прогресу у нас мало би бути більше часу, адже не потрібно бігти по воду до річки, прати вручну, готувати їжу в печі. Однак чомусь часу катастрофічно бракує.

Учені стверджують, що різноманітні природні чинники приводять до збільшення та зменшення тривалості доби. Так, торішні землетруси в Японії змістили вісь Землі й відповідно скоротилась доба. Але це всього-навсього 1, 8 мікросекунди. Цього не помітиш. А може, ми стали надто метушливі в гонитві за грошима, славою, кар’єрою, тобто стали рабами своїх бажань? Не живемо справжнім життям, а так, перестрибуємо. Ми просто не вміємо розпоряджатися своїм часом, тому його нам бракує.

В енциклопедії Брокгауза сказано: «правильне використання часу веде до вічного блаженства, зловживання ним призведе до вічного прокляття. Тому час потрібно розуміти як час милості, призначеної для прийняття спасіння і підготовки до того, щоб витримати випробування у день Суду Божого».

«Щоб віднайти час, треба зупинитись на мить у гонитві за порожнечею. Варто ходити частіше на святу Літургію, сповідатися та причащатися. Адже гріх – найголовніший винуватець у скороченні часу», – так говорить румунський богослов Георгій Фечору.

Що ж тоді потрібно, щоб часу було вдосталь? Треба знову, як колись, стати чутливішими до болю та горя друзів, рідних, сусідів, перехожих. Тоді кожен з нас зрозуміє, що час швидкоплинний, але його досить для того, щоби почати жити так, як заповідав Христос.