Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Божа місія

Один чоловік посприяв товаришу влаштуватися на роботу, коли той мав таку гостру потребу. Щоправда, перший був тоді при керівництві організацією, куди і взяли безробітного. Новий працівник заявив про себе як вправний фахівець, примножуючи добрі справи у новому колективі. Проте його протектор і до цього часу вимагає від нього дрібних і навіть більших побутових послуг, бо той, бачте, йому «зобов’язаний». Мовляв, якби не його вагоме слово, то ніколи і нізащо не мав би шматка хліба.

Так у житті часто буває, коли за добру справу – допомогу ближньому – вимагають конкретної плати, «дай за дай», навіть не усвідомлюючи, що будь-яка щира допомога є промислом Божим як іспит добропорядності між людьми. Творець уповноважує когось із нас зробити добре діло не від конкретної людини, а від Свого імені. Адже все добро, що йде від Нього, дається нам від наших знайомих, друзів та родичів. Якби навіть так трапилося, що Боже вповноваження хтось свідомо проігнорував і не допоміг ближньому, то цю функцію Творець переадресував би в інші добрі руки та добре серце.

«Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче у тебе позичити, не відвертайся… Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите?..» (Мф. 5:42,46–47).

Згадаймо притчу про розслабленого, якого друзі принесли у ношах для зцілення до Ісуса. Побачивши, що доступитись із хворим до Сина Божого неможливо, опустили його через покрівлю на простирадлах. Чи думали вони, що зцілений Ісусом немічний чоловік зможе віддячити їм? Далебі, що ні. Проте перед Усевишнім ось таку дію залічено в добрі справи всім його друзям.

Коли ми здатні творити добро в конкретних ситуаціях, відстоювати справедливість заради істини, підтримувати порядних людей, – нашими руками із небесного благословення примножується суспільний позитив і віра у закони добра. Тож ми як провідники Божі маємо тримати найперший іспит перед власною совістю й перед Творцем за упущену можливість допомогти ближнім і підтримати Господа у виконанні Його законів.