Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ДО РАЮ ЧИ ДО ЄВРОПИ?

Ієродиякон Пимен (Мартинов),
насельник монастиря Святителя Миколая Чудотворця в с. Жидичин Ківерецького деканату

Багато хто з нас мріє про «вільну», «розвинуту» Європу. От і мені випала можливість ближче познайомитися з нашою мрією. Скажу відверто: побувавши там, пережив істинність твердження: «збулась моя мрія – і я зрозумів, як помилявся»...

Маючи таке омріяне благословення на поїздку, мої ноги ступили на бруківку історичного Кракова. Одне з найпрекрасніших міст Польщі, колишня її столиця, місце останнього спочинку королів і геніїв культури – таких, як Шопен, Міцкевич.

За останні п’ять років місто, як і життя в ньому, сильно змінилось: нові, глянцеві європейські дороги й мости, супермаркети, центри розваг на будь-який смак, дорогі автомобілі – від усього розмаїття розбігаються очі. Вступ до Євросоюзу став причиною шаленого притоку інвестицій. Причому за таку щедрість вимагається всього лиш одне: введення європейських стандартів у суспільне життя. Чого б кращого ще хотіти? Добре ж, коли ці стандарти стосуються соціального забезпечення, медицини, освіти, громадянських норм і прав. Але...

Але є й інша сторона медалі, яка не може не тривожити кожного, хто стоїть на засадах християнської моралі, звичних усім нам моральних принципів. Повертаючись увечері з прогулянки старим містом, я побачив те, від чого волосся просто дибки стає. На автобусній зупинці привселюдно два хлопці, як то кажуть, «цілувались взасос», нітрохи не звертаючи уваги на навколишній світ. На моє велике обурення мій знайомий здивувався ще більше: «А що тут такого, якщо їм так добре?!». Як згодом виявилось, по всій країні швидкими темпами відкриваються гей- та лесбійські клуби і це нікого вже не дивує й не обурює, адже в Євросоюзі то «норма». У Німеччині, наприклад, у школах давно проводяться уроки так званої толерантності. Під час цих сатанинських бесід дітям пояснюють, що одностатеві «шлюби» і маса інших збочень є «нормальним явищем» вільного суспільства! А чого варті гей-паради? Очевидиця розповіла, що в них активну участь бере протестантське «духовенство». От вам і сучасний Содом.

Та найстрашніше те, що Польща, яка славилася своєю ревністю до релігії, власне Католицизму, поступово зневірюється та знебожнюється. Прекрасні храми перетворюються в такі собі музеї-галереї, де не можна зосередитись на молитві через спалахи тисяч фотоапаратів. Домашніх улюбленців – собак, котів – господарі, вдумайтесь, годують принесеними з костелів облатками (причасний хліб у римському обряді), бо, бачте, це члени сім’ї. Дедалі більше молоді не вінчається, тому що потрібно перед цим відвідувати тримісячні курси.

Із розмов з пересічними людьми виявилося, що життя в Польщі стало не набагато кращим, бо скільки людям не давай, все одно блага завжди мало. Ціни піднялися до рівня Євросоюзу, кордони відкриті, тож той, хто має можливість, виїжджає далі на захід, бо там більші зарплати і ще краще життя. Польща, як і Україна, швидко втрачає своїх спеціалістів, не витримуючи фінансової конкуренції з багатшими країнами Західної Європи.

Повертаючись додому, не міг заснути, допоки не перетнув кордону. Тільки тоді, на рідних ямах, спокійно зітхнувши, я сам собі сказав: не дай нам, Боже, такої Європи і такої цивілізації!

Волин. єпарх. відом.– 2011.– № 2 (75)