Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

НУМО РАЗОМ!
Формувати духовність дітей мають Церква, батьки і школа

Наталія РОТЧЕНКОВА,
голова луцького міського методичного об’єднання вчителів основ християнської етики,
вчитель ЗОШ № 17

Сучасне українське суспільство переживає моральну кризу, спричинену передусім утратою християнських цінностей, орієнтацією на індивідуалізм, прагматизм і споживацтво в особистому та суспільному житті. Освіта й виховання теж охоплені цією кризою.

Святитель Йоан Золотоустий пише: «Чи не безрозсудно навчати дітей мистецтв, посилати їх на навчання, нічого не шкодувати для їхньої освіти, а про виховання їх „у слухняності та вченні Господньому“ не піклуватися? За те ми самі першими пожинаємо плоди такого виховання, бачачи їх зухвалими, нестриманими, неслухняними, розпусними!». Тож не чинімо так, а послухаймо апостола Павла: виховуймо наших дітей „у слухняності та вченні Господньому“, подаруймо їм приклад благочестя, прищепімо з раннього дитинства читання Біблії. Усе в нас повинно бути другорядним порівняно з турботою про виховання дітей. Наші діти – наша надія, наша радість і наша старість. Слово Боже говорить: «Настав на добру путь дитя – і старшим воно не зверне з неї» (Притчі 22:6).

Як і перед сім’єю, перед школою сьогодні стоїть завдання не тільки дати знання, а й виховати високоморальну особистість. До педагогів і сьогодні звернені слова святого Тихона Задонського: «Учнів потрібно навчати не тільки грамоти, але й чесного життя, страху Божого. Тому що грамота без страху Божого – ніщо інше як меч у божевільного».

Основи християнської етики – один із наймолодших навчальних предметів у сучасній українській школі. Крім виховної, пізнавальної функцій, предмет формує гармонійну особистість. Потрібно намагатися донести до дитячих сердець, що зло дуже часто вбирає свої підступи, сіті, пастки у барвисті, привабливі шати. Треба вміти зривати облудну маску, показувати його справжнє, потворне обличчя, пояснювати хлопцям і дівчатам, що зло завжди несе лише руйнування, біль, страждання, смерть.

«Шкільне навчання і виховання мають бути глибоко пройняті духом Християнства, – радив педагог Григорій Ващенко. – Усі вчителі мають пропагувати релігію, а „хімік“ і „фізик“ на своїх уроках повинні залишати місце для Бога, хоча б не заперечувати Його існування ні декларативно, ні опосередковано. Учитель повинен тут діяти з позиції мудрості і завжди відповідати собі на просте запитання: що поліпшує людині життя – присутність чи відсутність Бога».

Йоан Золотоустий зазначав, що людина подібна до Бога не тоді, коли їсть або спить, а коли творить діла милосердя та любові. На уроках християнської етики дітям прищеплюються добрі почуття, тож учитель використовує читання Святого Письма, слухання духовної музики, спів, малювання, поезію, конкурси, вікторини, дискусії, інсценізації, прислів’я і приказки, кросворди, ребуси, таблиці, ситуаційні ігри, тести, заучування біблійних цитат різними методами.

У школах проводяться не тільки уроки основ християнської етики, діти беруть активну участь у спільних благодійних акціях. Особливу радість відчувають тоді, коли самі задіяні у доброчинній справі. Щоб згуртувати дітей у школах, необхідні позакласні заходи з християнського виховання. Наприклад: «Великдень – свято над святами», «Різдво об’єднує нас». Для покращення співпраці з батьками у духовному вихованні проводяться просвітницькі заходи для них і дітей. Наприклад: «Біблія – добра книга». Батьки і діти мають можливість ближче ознайомитися з релігійною літературою і більше дізнатись про основи християнської етики. У школах проводяться духовно-пізнавальні екскурсії, бесіди зі священиками (за згодою батьків). У деяких школах Луцька створено кабінети християнської етики. Хотілося б, аби вони були у всіх школах.

Необхідно, щоб уроки основ християнської етики проводилися з першого по одинадцятий класи. Тоді навчання буде більш ефективним, кожна зустріч опромінюватиметься надією на Бога, на завтрашній день.

Школа, духовенство, батьки повинні злагоджено працювати, пам’ятаючи, що це наші діти, наше майбутнє. Наше завдання – сіяти зернятка доброти в дитячі серця, а урожай – це справа часу.

Волин. єпарх. відом.– 2011.– № 8 (81)