Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ЛЮБОВ ЧИ КАНОН?
Низка цитат. Висновки ж зробіть самі

Підготував протоієрей Михайло БУЧАК,
капелан Волинського національного університету імені Лесі Українки,
настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці в с. Маяки (Княгинінок) Луцького районного деканату

Священнослужителям і мирянам раджу прочитати видання в п’яти книгах «„Не от мира сего“. Жизнь й учение иеромонаха Серафима (Роуза) Платинского», написану ієромонахом Дамаскіном (Христенсеном) з благословення Московського Патріарха Алексія II. Отець Серафим – відомий подвижник Православ’я, американець англо-саксонського походження, який перейшов у Російську Церкву. Один православний зі США, пробувши декілька місяців у Росії, розповідав: «Як тільки ставало відомо, що я з Америки, обов’язково запитували, чи знайомий із о. Серафимом (Роузом). Це вражає! Здається, його знають усі, навіть діти. А його роботи, як і саме життя, вважають надзвичайно важливими для нинішнього відродження Русі».

Ось уривки з цих книг.

• «Скільки людей живуть ніби „згідно з правилами і законами», але зовсім не по-християнськи. Адже християнській совісті не указ усякі вимоги церковних властей, хоч би якими „канонічними“ вони визнавалися. Сліпий послух заради послуху – ось причина настільки широкого поширення сергіанства в наш час, як у Московській Патріархії, так і зовні».
• «Якщо прискіпливо дотримуватись букви кожного правила, православних християн узагалі не залишиться! Навіть наш єпископ у Сан-Франциско і сам „неканонічний“, оскільки не дозволяється переводити єпископів з однієї єпархії в іншу (між іншим, це положення недавно викликало конфлікти у Грецькій Церкві). Також не відповідає канонам рукоположення в диякони до 25-ти, а в священики до 30 років, тобто майже всі наші батюшки – „неканонічні“».
• «У 1976 році американській православній місії було завдано ще одного удару: Російська Зарубіжна Церква зобов’язала новонавернених, раніше приналежних до інших православних Церков, хреститися заново... Єпископ Нектарій був схвильований нечуваним нововведенням. Він навіть вважав, що повторне хрещення „змиває“ благодать першого».
• «Ми переконались, як о. Серафим, сам пройшовши довгий шлях у Православ’ї, злившись з ним душею, тепер радив людям не проявляти своєї ревності, „розтоптуючи“ іншу віру».
• «Ставлячи ці питання, мимоволі згадую святителя Інокентія Аляскинського. Довелося йому відвідати францисканські монастирі в Каліфорнії. Будучи православним, він доброзичливо ставився до католицьких монахів і священиків. Не називав їх образливо. По-моєму, саме це ставлення до християн інших Церков і є істинно православним».
• «Їх холодна „правильна“ логіка не допускала прощення...
  На біду, в одного з них брат все ще служив у грецькій архієпископії. Одного разу, приїхавши в Платину, цей „правильний“ гордо заявив о. Герману: «Звісно ж, я не молюсь за брата!» Мова йшла про поминання православних під час Літургії. Приголомшений о. Герман тут же пішов до о. Серафима:
  – Уявляєш! Він говорить таке про рідного брата, їх обох висвячував один єпископ!
  Отець Серафим тільки ошелешено подивився на брата у Христі, потім сказав, зітхнувши:
  – Що ж, він і в цьому „правильний“.
  А мама о. Германа, чуючи подібні історії про „надправильних“, одного разу сказала: „Ну, можливо, вони і православні, але чи є вони християнами?“»
• «Коли появився заклик допомагати голодуючим Уганди (а становище там було надзвичайно важке: не вистачало одежі, не говорячи вже про духовну літературу й ікони), один із «уставників» запитав отця в листі, чи доречно вважати братами православних африканців, адже вони прийняли новий календар, належать до нової „безблагодатної“ Церкви, і чи потрібно таким допомагати? „Краще я чим можу посприяю гідній православній сім’ї чи організації“, – писав він».
• «...Знання правильних догматів осягається розумом, і часто буває безплідне, гордовите і самолюбиве... Істинна ж віра в Христа – у серці, і вона плідна, терпелива, любляча, милосердна, людинолюбна, співстраждальна, спрагнена правди, від земних пристрастей віддаляється і до єдиного Бога лине...».
• Блаженний Августин свідчить: «Віра без любові – від диявола!»

Волин. єпарх. відом.– 2011.– № 4 (77)