Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ПЕТРІВКА
Як правильно її провести?

Підготував Андрій ГНАТЮК

Насамперед під час Петрового посту треба частіше бувати на Богослужіннях. Не можна виправдовувати свою відсутність різноманітними особистими обставинами, можливостями і неможливостями. Звичайно, ніхто не може відвідувати всі відправи. Але на деяких із них може побувати кожен. Передусім – це суботні і недільні служби. Упродовж посту необхідно, щоби хоча б один день був присвячений таїнствам Сповіді й Причастя. І при цьому не можуть бути переконливими жодні посилання на умови життя, нестачу часу і таке інше. Усе залежить лише від серйозності нашого ставлення до релігії. Піст цього року триватиме п’ять тижнів і для того, щоби хоч декілька разів протягом цього часу прийти у храм, необхідні мінімальні умови. Та позбавляючи себе цих кількох разів, ми позбавляємо себе не лише краси й глибини православних Богослужінь, але й значення посту, того, що робить його дієвим.

Утримання від тваринної їжі не є суто християнською практикою: воно притаманне й іншим релігіям, цими питаннями займається дієтологія. Зрештою, люди можуть тримати піст з економічних причин... У чому ж суть посту християнського? Піст як фізичне позбавлення чи обмеження в їжі нічого не вартий без його другого – духовного складника. Духовний бік посту полягає в тому, щоб ми весь наш постовий подвиг зосередили на Богові, прагнули до Нього.

Ми повинні через полегшення тіла відчути Його присутність у своїй душі. Постом і молитвою ми позбавляємось усього недоброго і нечистого. Але при цьому варто тверезо розрахувати свої духовні сили й фізичні можливості, щоби через неміч не залишити піст, почавши постити надмірно. Кожен, хто хоч раз випробував на собі практику посту, знає, що розумний піст не послаблює нас, а створює легкість, зібраність, тверезість, радість і чистоту.

Урешті-решт, ми повинні жити так, щоб це не суперечило посту. У давнину в православних країнах саме суспільство створювало постову атмосферу, підпорядковуючись відомому ритмові життя, певним правилам: про це нагадував особливий постовий звук церковних дзвонів, були зачинені всі звеселяючі заклади, припинялись великосвітські прийоми. Ми не живемо в православному суспільстві. Світ, який оточує нас, не змінюється під час посту. Тому від нас вимагається особливе зусилля, необхідно ще раз обдумати взаємозв’язок між внутрішнім релігійним життям і його зовнішніми проявами.

Насамперед це стосується сім’ї. Саме вдома, у сім’ї, а не в школі і навіть не в церкві формується основа, стрижень світогляду людини, що особливо важливо для дітей. І перший постовий звичай, який повинен прищеплюватися в сім’ї, – це обмеження перегляду телепрограм. Наше життя переповнене інформацією, увесь світ входить у наш дім з телеекранів. І потрохи елементарний досвід внутрішнього життя, краса реального світу просто зникають, людина втрачає здатність насолоджуватися тишею, здатність до молитовного зосередження, та й до молитви взагалі.

Але тиша, створена відсутністю світського шуму, не повинна бути порожньою. Душа наша живиться молитвою, проте й розум теж потребує живлення. Було б добре заздалегідь намітити для себе список книг, які корисно було б прочитати. Церква чекає, що під час посту збагатиться наш духовний та розумовий внутрішній світ. Читання й духовні роздуми дають людині можливість відчути цей внутрішній світ і його радість.

Щодо тривалого періоду, який доводиться проводити під час посту поза домівкою, то не можна дати конкретного рецепту. Варто лише пам’ятати, що піст – це і час пошуку змісту: професійного життя, стосунків з іншими людьми, змісту життя. І якщо наша віра має для нас якесь значення, вона повинна бути узгоджена з життям у всіх його складнощах.

Волин. єпарх. відом.– 2007.– № 6 (31)