Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Гріховний еліксир

Зловживання спиртним – не тільки сплюндрований фізичний стан людини, а й спотворення її морального та духовного світу, що лежить у гріховній площині.

Пияцтво – це одна з найбільших проблем, від якої потерпає наше суспільство. «Добровільне божевілля» – так називають його тепер. «Вино губить тілесне здоров’я, розумові здібності, губить добробут сім’ї та, що найжахливіше, губить душу людей і їх нащадків» (Л. М. Толстой).

Чистий спирт почали виготовляти в VI–VII ст. Араби називали його «алкоголь», що означає «дурманний». З давніх-давен алкоголь іменують викрадачем розуму.

Наслідком алкогольної залежності є антисоціальна поведінка людини, яка тягне за собою правопорушення, нещасні випадки, аварії. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від третини до половини хворих, що лікуються в психіатричних лікарнях, – алкоголіки. Встановлено, що алкоголь руйнівно впливає на всі системи й органи людини. Систематичне вживання алкоголю пришвидшує біологічне старіння. Діти, зачаті в нетверезому стані, і діти п’яниць часто народжуються із фізичними вадами, повільніше ростуть, у них спостерігається розумова відсталість.

На початковій стадії алкоголізму формується психологічна залежність від спиртних напоїв (у більшості хворих – у віці від 14 до 20 років). Людина починає пити часто, з приводу і без приводу, в усе більших дозах. Звужується коло інтересів, життя стає монотонним і нудним. Чергове приймання хмільного ніби знімає напруження, відсуває неприємності, дарує радість. Але це лише короткочасний ефект. Друга стадія формується: у дорослих на 7–15 році регулярного пияцтва, у підлітків та юнаків – через рік-три. Основний її симптом – абстиненція, тобто похмілля. Ранком «після вчорашнього» людині погано: головний біль, нудота, апатія, спад сил, пітливість, нерви на межі зриву. Вона страждає і починає «лікуватися»: п’є міцний чай, каву, ковтає анальгін. Незабаром це лікування не допомагає, і тоді знову на допомогу приходить горілка. Коло замикається. Збільшується і доза випитого. Життя того, хто п’є, стає надзвичайно важким. Третя стадія, заключна, характеризується деградацією особистості, цирозом печінки. Людина п’яніє вже від маленьких доз. Починається алкогольне слабоумство, яке супроводжується епілепсією, гіпертонією, мікрокардіодистрофією, білою гарячкою, алкогольними галюцинозами, безсонням.

Алкоголізм став третьою за чисельністю причиною смерті людей, поступаючись лише зло­якіс­ним пухлинам і захворюванням серцево-судинної системи.

Святий Димитрій Ростовський у своїх творах визначає стани пияцтва і дає їм характеристику, яка достовірна та зрозуміла і в наш час.

Якщо ми захочемо уважно роздивитися силу пияцтва і якщо назвемо його виноградною лозою, то знайдемо в ній десять моральних грон, що завдають людині шкоди та смутку.

Перше гроно з лози пияцтва – це затьмарення розуму, збожеволення, втрата свідомості, бо від шлунку, переповненого вином, пари піднімаються в голову, діють на мозок і збаламучують розум. Тому більшість у стані сп’яніння не пам’ятають себе самі й не знають, що роблять і що говорять, дійсно безумні, і яке б не трапилося з ними зло, безчестя або бійки, наступного дня вони нічого не пам’ятають.

Друге гроно – безсоромність: п’яний нікого не соромиться, але втративши совість, вимовляє погані для доброчесного слуху слова, вуста його бувають подібні стійлу тваринному, наповненому смердючою нечистотою, а язик – лопаті, якою викидають цю нечистоту… Що ж і серце такої людини, як не вмістилище багатьох бід, із якого не може виходити нічого крім зла, за словом Євангелія: «…зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з пов­но­ти серця промовляють уста її» (Лк. 6:45).

Третє гроно є недотримання таємниці. П’яний відверто розповідає всім і кожному всі ті таємниці, свої або чужі, які старанно таїв у глибині душі, коли був тверезий. Як звичайно п’яному вивергати їжу зі шлунку, так звичайно і таємниці розкривати.

Четверте гроно лози пияцтва – збудження тілесної пристрасті, чому і попереджає апостол: «І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста» (Еф. 5:18).

П’яте гроно, повне отрути зміїної, є розлюченість, гнів, ворожнеча, чвари, лайки та кровопролиття. Впившись вином, люди повстають із лютістю одне проти одного.

Шосте гроно – пошкодження здоров’я, зне­силення тіла, тремтіння рук, головний біль, погіршення зору, хвороби шлунку, передчасна старість, нещасна смерть.

Сьоме гроно – розтрата майна, втрата нажитого: «Працівник, схильний до пияцтва, не стане багатим. Скільки людей через пияцтво від великого багатства перейшли в крайню бідність! Приклад цьому – блудний син, описаний у євангельській притчі.

Восьме гірке гроно – втрата спасіння. Як матеріальне багатство, так і духовні скарби втрачаються від пияцтва, тому що п’яний має сміливість до всіх гріхів. Якого гріха тверезий цурається, боїться або соромиться, того не соромиться робити і не гидує, коли п’яний. Людина, котра через пияцтво позбавилась усіх чеснот, хіба не позбавляє себе спасіння і не відчужує себе від небесного насліддя? Справедливо говорить апостол: «п’яниці… Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6:10).

Дев’яте жовчне гроно – гнів Божий: п’яниця, переступаючи заповіді Господні, викликає гнів Самого Всевишнього своїми гріхами. Ось чому промовляє пророк Ісайя: «Горе тим, які з раннього ранку шукають сикери і до пізнього вечора розгарячають себе вином» (Іс. 5:11).

Десятий, найгірший плід пияцтва – кінцева загибель душі. Інші грішники, коли прийде їхній смертний час, можуть каятися та жалкувати за свої гріхи, тому що їх розум тверезий; а п’яниця помираючи як може покаятися, коли він не пам’ятає себе, коли він не визнає, що настає його смерть, якої він зовсім не чекав? А для помираючого без покаяння – геєна неминуча.

Ось які моральні грона цього содомського винограду, тобто пияцтва: хоча на смак вони здаються спочатку солодкими, але потім ця насолода перетворюється в гіркоту жовчі, в отруту зміїну.

Де людині, якою оволоділа пристрасть до алкоголю, знайти порятунок? Церква пропонує два благодатних лікування від пияцтва: читання Слова Божого та щирі молитви до Господа Ісуса Христа. Ось розповідь, що показує дійсність цих благодатних засобів.

В одному селі на фабриці був майстерник, дуже вправний у своїй справі, добрий і дорогий майстер, але, на жаль, випивав, і дуже часто. Один богобоязливий чоловік порадив йому, щоб він, коли закортить хильнути, промовив про себе Ісусову молитву: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного» – 33 рази, за ліком років земного життя Спасителя. Майстерник послухався, почав це виконувати і згодом повністю перестав пити. І навіть через три роки пішов у монастир.

Життя підтверджує поради духовних отців людям, якими оволоділа пристрасть до алкоголю: велику поміч дають сорокаденні читання акафіста на честь ікони Божої Матері «Невпивана чаша», також акафіст на честь святого мученика Боніфатія. Їх можна читати або самій людині, або рідному, близькому за одержимого алкогольною пристрастю, замовляти священикові для храмової відправи.

Не лінуйтесь, моліться до чудотворної ікони, повної зцілення, моліться і віруйте, що за вашими молитвами сили світла небесного зійдуть вам на поміч.