Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ЦЕРКОВНА ЄРАРХІЯ: ОСНОВНІ СЛУЖБОВІ ОБОВ’ЯЗКИ

Запитання

Прочитав у вашій газеті, що іподиякона висвятили на диякона. Хто такий іподиякон, які в Церкві взагалі є чини і які їхні обов’язки?

Відповідає ієромонах Марк (Левків)

У Церкві Христовій від самих її початків є три священні сани: диякон, пресвітер (священик, ієрей) та єпископ (архієрей). Усім їм для служіння подається благодать священства, але різною мірою: меншою – диякону, більшою – священикові, ще більшою – єпископу, відповідно до їхнього служіння в Церкві. Єпископи звершують усі 7 таїнств й усі церковні служби. Священики з благословення єпископа звершують усі таїнства й служби, крім таїнства Священства і ще деяких священнодій, властивих тільки єпископському сану. Диякони ж допомагають єпископу чи священику при Богослужінні й здійсненні таїнств, але самі здійснювати їх не можуть.

Ця триступенева ієрархія священичої спадковості через рукоположення передається в Православній Церкві безперервно з першого століття, від часів апостолів, і до цього дня.

Майже всі вчителі та отці Церкви говорять про необхідність і важливість для неї ієрархії, про місію й висоту покликання священства Церкви Христової. Наприклад, Ігнатій Богоносець (ІІ ст.) пише: «Нічого не робіть без єпископа і пресвітерів». Він стверджує, що без ієрархії немає Церкви, а вказуючи на висоту служіння єпископського, говорить, що якщо хтось щось робить усупереч волі єпископа, той служить дияволу (Послання до смирнян 9:1). Постійним нагадуванням цього для вірних і єпископа служить орлець – круглий килимок, на який під час Богослужіння стає єпископ. На орлецеві зображується орел. Це символ того, що як орел літає на висотах, так і єпископ повинен бути на висоті свого служіння.

Сьогодні ми чуємо багато різних титулів священнослужителів, і складається враження, що Церква відійшла від триступеневого священства і впровадила нові чини. Насправді ж ці титули застосовуються для позначення особливостей служіння, властивих дияконському, пресвітерському чи єпископському санові, й несуть у собі переважно інформаційний зміст.

Старший диякон при Патріархові зветься архідияконом. Також архідияконом зветься й старший ієродиякон – диякон-монах. Старший диякон при єпископові називається протодияконом.

Подібно й священики: протоієрей – старший священик (протопресвітер – старший священик патріаршого собору), ієромонах – священик-монах, ігумен – священик-монах, намісник монастиря; архімандрит – священик-монах, керівник лаври (групи монастирів); благочинний – священик, який виконує адміністративні доручення єпископа в одному або кількох районах.

Теж саме і серед єпископського чину. Патріарх – найстарший єпископ, що опікується Церквою усієї країни. Митрополит, архієпископ або власне єпископ керує Церквою в певних регіонах (область, район). Вікарій – єпископ, який допомагає керуючому архієрею. Іменуються вони за назвами країн, місцевості, регіону. Незважаючи на титули, єпископи рівні за своєю суттю, хоча у зв’язку зі своїм статусом можуть мати більші повноваження чи вагоміший вплив. Так само й серед священиків і дияконів.

Крім священнослужителів, у Церкві є церковнослужителі, котрі призначаються на свою посаду не через таїнство, а з благословення архієрея. Це іподиякони, псаломники (чтеці, дяки), регенти хору, співці, паламарі тощо. Іподиякони беруть участь в архієрейському служінні. Вони облачають архієрея у священні ризи, подають необхідні речі під час Богослужіння і т.п. Найбільш гідні з них поставляються Церквою на дияконське служіння. Псаломники мають за обовязок у часі Богослужінь читати молитви, псалми, слідкувати за виконанням служб згідно з уставом Церкви. Паламарі відповідають за чистоту храму, запалюють свічки й лампадки, готують кадило тощо. Усі церковнослужителі є мирянами й покликані Церквою для домопоги священослужителям у забезпеченні необхідних потреб при підготовці й проведенні відправ.

Волин. єпарх. відом.– 2006.– № 1 (14)