Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Газета Відповідь богослова

АНТИІНФЕКЦІЯ
Нема небезпеки заразитися під час причащання. Ложечка (лжиця) освячена доторканням до Тіла й Крові Христових

Лжиця

Запитання

Чому б не зробити одноразові ложечки для Причастя? Адже коли споживають усі з однієї, чи не можна заразитися якоюсь хворобою?

 

Відповідає кандидат богословських наук Василь Лозовицький

У найдавніші часи історії Церкви Причастя відрізнялося від сучасної практики. Тоді миряни, як і дотепер священнослужителі, приймали святі Тайни роздільно: спершу їм подавалося в руки Тіло Христове, потім давали прямо із чаші Кров Христову. Вівтар тоді ще не був відокремленим від центральної частини храму іконостасом. Диякони підносили святі Дари до кожного з присутніх на Богослужінні. Також вони відносили Святі Дари додому до тих християн, які з поважної причини були відсутні.

Поряд існувала й інша форма Причастя, коли миряни самі підходили до вівтаря і під спів псалмів отримували з рук єпископа чи пресвітера Хліб, а з рук диякона – чашу з Вином. При цьому жінки приймали Тіло Спасителя, маючи на руках білу хустину, яка називалася Господньою (спочатку це навіть було обов’язковим). Також існувала традиція зберігання християнами Дарів у себе вдома. Це пояснювалося тогочасними складними обставинами, коли Церква Христова потерпала від гонінь.

Відомо, що причастя мирян окремо Тілом та Кров’ю практикувалося ще в ІV ст. Тому св. Амвросій Медіоланський, який тоді жив, перегороджуючи вхід до церкви одному з сильних світу цього – імператорові Феодосію, винному в убивстві, говорить до нього: «Як простягнеш ти ці руки, з яких ще капає кров невинно вбитих? Як приймеш цими руками пречисте Тіло Господнє? Як піднесеш до вуст своїх безцінну Його Кров – ти, котрий словом ярості своєї неправедно пролив кров такої великої кількості людей?»

Св. Максим Сповідник говорить: «Жінки повинні представляти чисті пелени, коли приймають Христове Тіло з чистим розумом і з чистою совістю». А блаженний Августин навчає: «Усі чоловіки, коли мають намір долучитися (причаститися), омивають свої руки, і всі жінки представляють чисті полотенця, коли хочуть прийняти Тіло Христове».

Наслідком звичаю приймати Тіло Христове в руки було те, що декотрі, можливо, через думку про нечистоту своїх рук, приймали Його не прямо в руки, а в спеціально зроблені для цього посудини. Траплялося, до цього додавалася мирська суєта: виготовляли такі вмістилища із золота, інкрустуючи їх дорогоцінним камінням та всіляко прикрашаючи. Трульський собор в VII ст. суворо засуджує тих, хто використовує ці вмістилища, «як таких, які надають перевагу бездушній речовині перед Божим образом», і наказує всім приймати Пречисте Тіло хрестоподібно складеними руками (правило 101).

Непоодинокими були випадки, коли віряни, отримавши Дари, разом з ними вирушали на різні видовища, чим, звичайно, оскверняли Їх. Аби запобігти зловживанням, усіляким забобонам, було вирішено подавати Причастя ложечкою.

Важко визначити, з якого саме часу утвердився новий звичай. Відомий богослов протоієрей Іван Мейєндорф уважає, що лжиця для причащання як запобіжний засіб проти доторкання до священної утварі (чаші з Причастям) руками мирян увійшла в ужиток у VIII–IX ст., коли між святилищем і зібранням вірних постав іконостас. Це можна пояснити дуже низьким рівнем гігієни в ті часи.

Але давні тлумачі цього звичаю звернули увагу й на таке. Господь, Сам звершуючи на Тайній вечері перетворення хліба і вина в Свої Тіло і Кров, дав учням спочатку Тіло, а потім Кров із чаші. Причащання інших, хто увірував у Нього, бере початок уже після воскресіння Христа, після страждань Господа на Хресті, де всім людям, світу, було явлено скривавлене Тіло розп’ятого Спасителя. У вівтарі, неначе в сіонській горниці, священнослужителі, які зображають найближчих до Христа учеників, апостолів, причащаються святих Таїн роздільно, як вони були подані Ним на Тайній вечері. Через відкриті ж царські врата виноситься мирянам чаша, в якій частинки Тіла Христового вже напоєні Його Кров’ю, що знаменує Воскресіння Спасителя і явлення в постраждалому Тілі. Миряни причащаються, таким чином, Хліба і Вина, поєднаних разом. Крім того, причастя мирян за допомогою лжиці духовно означає, що віруючі в Христа з’єднуються з Богом за посередництвом Церкви, яка живить їх духовною їжею. Тому лжиця знаменує посередницьку роль Церкви в духовному окормленні людей.

А тепер про одноразові ложечки. Протягом віків звершується справжнє диво: тисячі людей у храмах, навіть під час страшних епідемій, причащаються з однієї чаші, та Господь оберігає їх. І сьогодні після причастя як кількох осіб, так і сотень та навіть тисяч людей, коли закінчується Літургія, диякон або священик із благоговінням споживає Святі Дари, що залишилися. Диякони і священики робили це завжди, навіть тоді, коли в містах і селах, де вони служили, вирували інфекційні хвороби.

З усією очевидністю нам відкривається те, у що ми непохитно віримо: Євхаристія – це велика таємниця. Тому потрібно молити Бога, щоб Він укріпив нашу віру, і подолав сумнів щодо Його Всемогутності. Коли людина регулярно причащається, вона відчуває лише радість від єднання з Богом і не звертає уваги на всі надумані перепони, які стримують її від цього.

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Надсилайте їх до редакції на адресу pres-sluzhba@ukr.net; 43025, Луцьк, Градний узвіз, 1 або телефонуйте - (0332) 72-21-82

Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 8 (57)

28 серпня 2009 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо