Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

НЕ ПОКЛОНИТИСЯ ЗВІРУ
Побоювання щодо податкового коду безпідставні: справжнього християнина ніщо не може відлучити від Бога

Запитання

Чому деякі віруючі люди відмовляються від ідентифікаційних номерів?

Відповідає протоієрей Віталій Собко

Виходячи з церковного віровчення про останні часи, другому пришестю Христа передуватиме панування антихриста. Цей час буде позначений масовим відходом від Бога. Антихрист певним чином та певними засобами поширюватиме своє панування і йому поклонятимуться, як Господу.

Про так звану печатку антихриста в Одкровенні Йоана Богослова зазначено, що звір із землі, лжепророк антихриста «зробить те, що всім, малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам буде начертання на праву руку їх або на чоло їх, і що нікому не можна буде ні купувати, ні продавати, крім того, хто має це начертання, або ім’я звіра, або число імені його» (Одкр. 13:16–17). А «хто поклоняється звірові і образу його і приймає начертання на чоло своє або на руку свою, той питиме вино гніву Божого...» (Одкр. 14:9–10).

Тому багато хто з вірян ідентифікацію в будь-якій діяльності – чи то в господарській, чи в сфері сплати податків та збору інформації про людину як таку – вбачає наближення останніх часів. Тобто часів обмеження людської волі й тотального контролю над нею. Усі ці побоювання полягають в ознаках наближення до кінця світу.

Але ідентифікаційні номери самі по собі не становлять загрози, нічого поганого й нічого доброго в собі не містять. Це всього-на-всього номери. Боятися ж треба свідомого відречення від Бога і свідомого поклоніння антихристу.

Ось як, наприклад, сказав у доповіді на пленумі Синодальної богословської комісії РПЦ (19–20 лютого 2001 р.) ігумен Андроник (Трубачов):

«Прийняття печаті антихриста пов’язано з таким гріховним життям, яке незалежно від того начертання веде до загибелі. Насильне технічне чи медико-біологічне накладення цієї печаті не може відлучити від Христа віруючу в Нього людину, яка живе за Його Заповідями. Тим більше, якщо вона не усвідомлює того насильства.

Протягом своєї історії Церква жила в різних державних системах. Християни підкорялися громадянським постановам, пов’язаним із військовим обов’язком, переписом і збором податків, навіть якщо ці приписи позначалися поганськими символами й написами. Мученики ж Христові відмовлялися брати участь у громадсько-релігійних святкуваннях Римської імперії тоді, коли це було пов’язано з їх безпосередньою участю в рілігійному культі, жертвоприношенні.

Заходи ж, які проводять податкові органи, використовуючи ідентифікаційні номери, не містять у собі релігійного культу».

Так склалось, що значна частина людей, котрі відмовилися від ідентифікаційного номера, – це прихильники Московського Патріархату. І навіть Священні Синоди РПЦ та УПЦ МП розглядали це питання, неодноразово зверталися зі спеціальними посланнями до влади, аби розглянути альтернативні способи щодо сплати податків. Для прикладу, використовувати не спеціальні числа, а паспортні дані. Адже постає запитання, чому слід обирати саме такий спосіб організації сплати податків. Є інші способи ідентифікації платника, не обов’язково треба присвоювати людині спеціальний номер, як у концтаборі, ігнорувати її християнське ім’я.

Разом із цим – відкритим, на мою думку, – питанням у Київському Патріархаті міркують і над дотичним.

Держава ставить собі за ціль узяти на облік кожну людину, її дані. Занепокоєння з цього приводу православних християн небезпідставні, адже людська свобода – дар Божий. Громадяни делегують державі, щоб вона забезпечувала співжитття людей на тій чи іншій території. Але коли держава береться обмежити права своїх громадян, їхні свободи внаслідок таких нововведень, то виникає протиріччя. Потрібно щось обирати: або держава головніша, а люди другорядні, тобто саме вона має зручніший для себе спосіб керування людьми, або люди все ж таки вбачають у цьому певні обмеження для себе та певну небезпеку в майбутньому і відстоюють право на свободу.

Ми як істоти мислячі, розумні та віруючі, намагаємося сприймати все, що відбувається у світі, через призму нашої релігії. Вона нас навчає остерігатися того, що може завдати нашій душі зла, того, що може її пошкодити, відвернути від Бога. Церква попереджає про ознаки, що відбуватимуться наприкінці цього світу. Відповідно, віруючу людину не можуть не турбувати подібні речі, котрі мають натяки на апокаліптичні ознаки.

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Надсилайте їх до редакції на адресу pres-sluzhba@ukr.net; 43025, Луцьк, Градний узвіз, 1 або телефонуйте - (0332) 72-21-82

Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 3 (64)