Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

НЕ ЗАПЛУТАЙМОСЬ У ПАВУТИНІ
Інтернетом треба користуватися з розумом

Запитання

Як православному християнинові ставитись до інтернету?

Відповідає ієромонах Макарій (Дядюсь)

Сьогодні життя все тісніше пов’язане з комп’ютерними технологіями, інтернетом. Він присутній майже кругом – на роботі, у школі, по домівках. Усе частіше віртуальний світ стає господарем нашого вільного часу. Як телебачення в недавньому минулому, так комп’ютер з під’єднаним інтернетом сьогодні стає членом нашої родини, про  якого ми піклуємося, наче за вередливим дитям. Хтось може сказати, що це не так? Не хочу сперечатись, але скоріш за все у вас просто немає ще комп’ютера! Якщо ж і насправді він не відіграє такої важливої ролі у вашому житті, то вас можна лише привітати: ви не залежні від цієї «залізяки».

Ще вчора у нас був просто комп’ютер. З ним ми працювали, переглядали фільми, грали в ігри, а сьогодні в нас з’явився доступ до ВСЕСВІТНЬОЇ ПАВУТИНИ – інтернету. Визнаємо це чи ні, але відтепер – то невід’ємна складова нашого буття.

Інтернет (від англ. Internet, дослівно – «міжмережа») – система об’єднаних комп’ютерних мереж, яка покриває трохи не всю поверхню земної кулі.

Можна багато говорити про ціль інтернету: що добре і що погано. Про інтернет можна говорити як про велику глобальну бібліотеку, де є фактично все: як схема створення ядерної зброї, так і душеспасенна література. Біда лише в тім, що доступ до такої різноманітної інформації мають люди різні за віком, інтелектуальним і психічним розвитком.

На перший погляд ніби все гарно! Людина має легкий доступ до інформації, швидке листування, можливість поговорити з близькими людьми, які далеко за кордоном, швидка передача рахунків і т. ін. Безумовно, всесвітня мережа дала людству багато корисного і комфортного. Можна сказати й так: з інтернетом стало жити цікавіше. Але чи це вся правда?

Дуже часто ми не говоримо про явно негативні моменти. Як приклад – людська здатність «пропадати» у віртуальному світі інтернету. І «зникаємо» часто не тому, що перебуваємо в пошуках корисної інформації, а через звичайні дурниці: файли, що не містять жодної наукової, життєвої чи моральної цінності, безглузді ігри, бездарні фільми, пусті онлайн-теревені... Людина згадує про реальне життя лише після настирливого волання нашого організму: перевтома, бажання поїсти чи поспати. Сідаючи за комп’ютер, мали намір відпочити, але встаємо втомлені ще більше.

Буває, тішимося, що людина перестала пити, пропадати в нічних клубах, і ніби постійно поряд з нами. Але чи задавали ми собі запитання: яка різниця між людиною, котра безвилазно сидить в інтернеті, від алко- чи наркозалежного? Будучи уважними, помітимо фактично однакову симптоматику – байдужість до навколишнього і близьких, злість і агресія, коли пропадає інтернет-сигнал. Людина щораз більше хоче жити у віртуальному світі й перестає належно вирішувати питання реального життя. Ще б пак, там більше пропозицій, там всього за декілька вміло проведених операцій і набутих бонусів ти є хтось – на противагу реальному життю. Яка омана!

Часто кажуть, що інтернет – це всесвітня мережа, або тенета (анг. net – це і «мережа», і «тенета», і «павутина»). Хто закидає цю сіть і на кого? Хто той ловець, що хоче якомога більше користувачів? Якщо ж інтернет це ще й віртуальний світ, то хто володар того світу? Ці запитання – для кожного з нас, головне – не побоятися знайти відверту відповідь: «чи не дасть їм Бог покаяння до пізнання істини, щоб вони звільнилися від тенет диявола, який упіймав їх живими» (2 Тим. 2:25–26).

Знаємо сумні факти: люди вже сім’ями живуть у віртуальному світі, граючись чи постійно перебуваючи в чаті, у численних соціальних мережах (Вконтакті, Однокласники і т. п.). Знаємо і про парадоксальні, навіть трагічні речі: нині вже й «одружуються віртуально», «віртуально ходять до церкви»...

Не хочу сказати, що інтернет – суцільне зло. Загострюю увагу лише на негативних проявах цього явища. Звичайно, що все залежатиме від наших прагнень: чи ми граємо в пустопорожні ігри, чи зайняті пошуком корисної інформації; чи ми ховаємося за якимись аватарами, чи хочемо бути тим, ким є насправді... Звичайно, все залежить від самої людини. Вибір за нами...

Як Церква ставиться до інтернету? Нині ніхто не стане сперечатися, що інтернет широкими дверима увійшов у життя людини. А точніше кажучи, людина увійшла в нього. Церква ж як любляча мати хіба може лишити незахищене, духовно розбите дитя на самоті з цим явищем? Звичайно, що ні! Тому актуальним є сьогодні місіонерське служіння Церкви в цій системі. Актуальним і життєво необхідним. Тому ми, православні повинні створити конкурентоздатні електронні бібліотеки, офіційні сайти, молодіжні портали, форуми тощо. Не тільки священики й ченці, а й православні миряни. Тож працюймо разом!

Хто ж бажає уникнути спокус, що чигають на нас у всесвітній мережі, мусить бути дуже обережним. Із власного досвіду можу дати деякі поради: 1) кожну справу починайте з молитви; 2) запам’ятовуйте сторінки в браузері, щоб не блукати в пошуках; 3) блокуйте в браузері флеш реклами, щоб вас не відволікали і не спонукали до гріховних споглядань; 4) не грайте в порожні ігри; 5) обмежуйте час користування інтернетом, особливо в піст.

Завершимо ці роздуми словами апостола Павла: «Усе досліджуючи, тримайтеся доброго! Стережіться лихого в усякому вигляді! А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!» (1 Сол. 5:21–23).

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Звертайтесь до редакції: Градний узвіз, 1, Луцьк, 43025; (0332) 72-21-82; pres-sluzhba@ukr.net

Волин. єпарх. відом.– 2011.– № 5–6 (78–79)