СИМВОЛ ЧИ ІНДУЛЬГЕНЦІЯ?
Свічка – давня помічниця у молитві, а не ознака забобонності чи ворожби
Запитання
Яке значення свічки для християн і чи потрібна вона взагалі? Чому її використовують під час Богослужінь?
Відповідає ієромонах Марк (Левків)
У перші віки Християнства за Богослужінням завжди використовували свічки (лампадки), бо молились у катакомбах, підземеллях, де неможливо обійтися без світла. Але це практичне значення не було основним. «Ніколи не здійснюється у нас Богослужіння без світильників, – говорить учитель Церкви Тертуліан, – але використовуємо їх не тільки для того, щоб прогнати морок ночі, – Літургія звершується в нас при денному світлі, – але для того, щоб зобразити через це Христа – Світло несотворенне, без Якого ми й серед полудня блукали б у темряві».
Це розуміння християнська Церква винесла із попереднього, Старого Заповіту Бога з людьми. Господь Мойсеєві дав наказ виготовити світильник для використання у Богослужінні в храмі. Після вечірньої жертви запалювали світильник на цілу ніч. Це слугувало символом, що Бог є Провідником. «Ти бо – мій світильник, Господи, мій Боже, що освітлюєш мою темряву», – читаємо в Другій книзі царств (Друга книга Самуїла).
У старозаповітні часи перед книгою Закону Мойсеєвого горіла невгасима лампада як знак того, що Закон Божий є світильником людині в її житті. А оскільки в новозаповітні часи Закон Божий міститься в Євангелії, то в Єрусалимській Церкві почали перед його виносом нести запалену свічу, а під час читання запалювати всі свічки, символізуючи, що євангельське світло просвітлює кожну людину.
Цей звичай перейняли й інші помісні Церкви. Пізніше почали запалювати свічки й лампади перед гробами мучеників та іконами святих на знак своєї пошани до святині. Святитель Софроній Єрусалимський каже: «Лампади і свічки є образом вічного Світла, і також означають світло, яким сяють праведники».
Символічність використання засвідчує і склад речовин, з яких зроблено свічки та лампади. Віск та олива вже в стародавні часи приносили до храму як жертву Богові. Блаженний Симеон, архієпископ Солунський, говорить, що чистий віск означає чистоту і неоскверненість людей, які його приносять. А м’якість і податливість воску символізує наше каяття і готовність до послуху Богові. Горіння ж воскової свічки повинно нас спонукати прагнути через покаяння, очищення та смирення уподібнюватися своєму Отцеві Небесному, бо як віск перетворюється на полум’я, так і людина повинна перетворитись у нове творіння, обожитись дією вогню Божественної любові та благодаті.
Палаюча свічка – це символ Христа, Божественного Світла, Церкви, благодаті, віри, духовної радості, благочестя. Це видимий знак, що виражає нашу гарячу любов до того, кому або за кого вона ставиться. І якщо немає цієї любові та благовоління, то свічки не мають ніякого значення, жертва наша – марна.
Часто ми думаємо, що як поставили свічку, то виконали свій обов’язок, стали чистими та праведними, – ніби свічка може вмолити й умилостивити за нас Бога. А мали б більше часу присвятити спілкуванню з Господом, свічка тоді служила б добрим засобом зосередження нашої уваги в молитві про одержання Його благодаті, допомогу в зміні нашого життя, очищення від пристрастей. Творячи беззаконня, маємо намір свічками відкупитися від заслуженої покари. А мали б принести щире покаяння, сльози розчулення і намір виправитись, про що б і засвідчила поставлена нами свічка.
Ставимо свічку за здоров’я ближніх, а самі не молимось за них, ніби це має робити поставлена нами свічка, а буває й просимо для них зла. Але вона – доповнення до нашої молитви, свідчення нашої щирості та любові до тих, за кого молимось. Без любові до Господа, без любові до ближнього, без виконання Господніх заповідей – не потрібні наші свічки. Тим більше гріхом є використовувати ці символи Світла Божого та Його любові у справах, які не є Божими: ворожінні, чарах, замовляннях, тощо.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи