Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

НЕ ЧИНІТЬ НЕРОЗВАЖЛИВО!
Надумали розвестися? Порадьтеся з душпастирем

Запитання

Я покохав розведену і хочу з нею одружитись. А в Біблії сказано: «...Хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб». Як мені діяти?

Відповідає протоієрей Віктор Михалевич

Знаємо однозначно, що перелюб, розлучення – гріх! І звісно, було б добре, якби це всі пам’ятали, а ще краще – виконували! Та статистика стверджує, що сьогодні чимало шлюбів зазнають краху. А це людські трагедії, страждання і скорботи... З ними людина приходить до священика, єпископа із запитанням: «Як діяти?» 

Колись привели жінку, зловлену на перелюбі, й, тримаючи каміння, запитали у Спасителя: «Ти що скажеш?». Та бачимо, що Господь прийшов не судити, а спасати те, що гине! Звернувшись до тих, хто засуджував: «Хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь» (Ів. 8:4–11), – Ісус Христос не виправдовує гріх, але дає можливість людині покаятись і виправитися.

Перелюб, розпуста, розлучення є такими ж гріхами, як гордість, жадібність, брехня, сварки, пияцтво тощо. Гріх – це жахливо. Настільки жахливо, що коштувало життя Самому Єдинородному Синові Божому. Не варто применшувати силу гріха й ставити під сумнів саме поняття «гріх». Людина, що пережила розлучення, не обов’язково є «більшим» чи «меншим» грішником. Адже сказано: «Хто дотримується всього закону і зогрішить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому» (Як. 2:10, 11). Ми часто готові закидати когось камінням, не дивлячись на власні помилки. Ісус Христос однаково помер як за гріх розлучення, так і за гріх пліток, осудження, крадіжки тощо.

Одне з основних правил екзегетики (науки про тлумачення Святого Письма) – не виривати біблійний рядок із контексту. Коли розглядаємо слова: «...хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує» (Мф. 5:32), то трішки вище сказано: «Хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму» (див. Мф. 5:28). Певно, мало хто буде стверджувати, що в такому разі не є перелюбником.

Питання про розлучення й повторне одруження завжди було гострим. За часів Ісуса Христа тривала гостра суперечка двох богословських шкіл – Гіллеля і Шаммая: один стверджував, що розлучатися можна з будь-якої причини, а інший – лише з «непотрібства жони». Сьогодні також існують дискусії з цієї проблематики. Зрозуміло, що розлучення в жодному випадку не можна виправдовувати, але справжній християнин завжди намагатиметься допомогти тим, хто страждає. Людям властиво пліткувати, засуджувати, але справжнім і єдиним Суддею є лише Бог. Він хоче нашого життя, а не смерті, відродження, а не загибелі. Він прийшов до грішників, що каються, щоб дати їм прощення і надію.

У Православ’ї не існує загального, універсального правила вирішення всіх проблем. Кожен член Церкви повинен мати свого духівника, який має допомагати у вирішенні духовних клопотів. Питання щодо розлучення та повторного шлюбу досліджує духівник (або настоятель парафії) та подає на розгляд правлячому архієрею, який повинен допомогти людині зробити правильний крок.