Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Чому обділили кішку?

Гортаючи сторінки Біблії, і в Старому, і в Новому Завіті можна зустріти згадки про тварин, починаючи від світських, таких як телець, вівця, коза, і закінчуючи екзотичними, як бегемот та левіафан. Але чомусь не знаходжу згадок у Писанні про так роз­пов­сюд­же­ного на сьогодні кота… Невже їх не тримали біля себе на той час місцеві жителі?

Відповідає священик Андрій ХРОМЯК, викладач Волинської православної богословської академії, кандидат богословських наук

Слово «кішка» зустрічається в Біблії тільки одного разу – в неканонічному Посланні Єремії. Автор говорить про нікчемність ідолів: «На тіло їх і на голови їх налітають кажани і ластівки та інші птахи, лазять також по них і кішки» (Посл. Єр. 1:21).

Незважаючи на те, що в Палестині живе чимало кицьок, у Біблії, як не дивно, вони майже не згадуються. Хтось фантазує, ніби це тому, що кішки, за уявленням древніх ізраїльтян, мали відношення до демонічного світу... Ні, просто коти в ті часи майже завжди жили поза домом. Вони лазили по смітниках, полювали на дрібних гризунів у полях, жили при коморах. Кішки вважалися нечистими істотами.

Відсутність згадок про цих тварин в інших книгах (насамперед канонічних) можна пояснити тим, що Священне Писання не є енциклопедією життя і побуту древніх людей Палестини, а являє собою зібрання богонатхненних текстів про будівництво нашого спасіння. Мета Святого Письма – навчити нас шляхів Божих. Різні свійські й дикі тварини згадуються тільки в певному контексті: опис жертвоприношень, постанови Мойсеєвого закону, найважливіші біблійні події, притчі. Часто назви звірів використовуються для порівнянь і побудов образів. Так, наприклад, словом «пес» називалися професійні розпусники: «Не внось платні блудниці і ціни пса в дім Господа Бога твого ні за якою обітницею, тому що одне й інше є мерзота перед Господом Богом твоїм» (Втор. 23:18).

Можливо, була ще одна причина, з якої священні письменники не згадують кішок. Для сусідніх єгиптян, життя і звичаї яких євреї добре знали, коти були предметом культу. Їм поклонялися. Духовна свідомість і моральні поняття язичників були настільки перекручені, що кицьку цінували вище за людину. Геродот пише, як під час пожежі в першу чергу рятували кішок, а потім людей. Грецький історик Діодор Сицилійський (бл. 90 р. до Р. Х. – 21р. по Р. Х.) оповідає: «Один римлянин убив кішку, і збіглася юрба до будинку винного, але ні послана царем для умовлянь влада, ні загальний страх, що вселяється Римом, не могли звільнити від помсти людину, хоча він і скоїв це ненавмисно». За словами апостола Павла, єгиптяни замінили Божу правду на неправду, і честь віддавали, і служили творінню більше, ніж Творцеві (Рим. 1:25).

Хоч би там як, але сьогодні кішка – «повноправний член суспільства». Коти живуть у будинках, при храмах і монастирях.

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? 
Звертайтесь до редакції: 43025 Луцьк, Градний узвіз, 1; (0332) 72-21-82; hazeta.vyev@gmail.com