Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

СВЯЩЕНСТВО І ВЛАДА: ПИТАННЯ ПРО СУМІСНІСТЬ

Запитання

Відомо, що серед занять, заборонених священнослужителям, є і перебування в державних структурах влади (правило 3 IV Вселенського собору, правило 10 VII Вселенського собору, правило 11 Двократного собору). Проте у Верховній Раді України серед народних депутатів бачимо і кліриків (нині – отець Ігор Бойко з УАПЦ, раніше – митрополит Агафангел з УПЦ МП). У партійних списках на цьогорічні вибори є священнослужителі з Київського Патріархату. Як це узгодити з уставом канонічного життя нашої Церкви?

Відповідає ієромонах Марк (Левків)

З історії та з сучасного політичного життя бачимо, що в окремі періоди Церква не забороняла духовним особам брати участь у представницьких органах влади (законодавчих), категорично забороняючи клірикам виконання адміністративних керівних повноважень (тобто перебувати у виконавчій владі), щоб уникнути змішання церковних і державних справ, і для того, щоб церковна влада не набирала світського характеру. Власне, про цю заборону і йдеться у вищевказаних канонах.

Але канони не забороняють клірикам мати якісь певні особисті політичні уподобання, не змушують бути їх аполітичними, звичайно, крім підтримки сил, що ворожі Церкві. Церква перебуває в світі, і її члени в той же час є представниками держави, відповідно, вони підпорядковуються церковним і громадянським законам. Тому є багато питань, що їх розглядає держава, які не можуть бути байдужими Церкві. Це, з одного боку, питання моралі суспільства, що має відношення до мети Церкви, – спасіння людини. З іншого боку – це правовий статус Церкви в державі, що має відношення до безпеки вірних. В усі часи вона прагнула до гармонійного існування із державою. Керуючись Святим Письмом, навчає своїх вірних бути покірними державним законам, котрі не змушують до віровідступництва чи гріховних учинків. Відповідно, Церква хотіла би брати участь у формуванні відповідних законів. Найкраще це можна було б зробити через православних політиків, вихованих Церквою. Але коли таких політиків немає, то Церква задля висвітлення своєї позиції благословляє своїх кліриків на відповідну представницьку діяльність.

Повнота Церкви не може підтримувати окремі партії, рухи, союзи, блоки чи політичних лідерів, і тому не допустимо клірику бути членом будь-якої політичної організації чи брати участь у політичній боротьбі. Клірики Церкви, котрі за своїм саном повинні бути вище і поза будь-якими політичними інтересами, не мають права, згідно з церковним і світським законодавством, використовувати своє становище і діяльність у передвиборчих процесах, займатися агітацією чи використовувати Богослужіння як знаряддя політичних демонстрацій. Церква, що має за мету спасіння людей, незалежно від їх політичних переконань чи уподобань, не може бути заангажованою.

Волин. єпарх. відом.– 2006.– № 3 (16)