Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Газета Дитяча сторінка

ТРИ ГОСПОДНІ ІСКРИ
(легенда)

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Три Господні іскри. Ілюстрація Ірини ДацюкІсус Христос воскрес і у великій славі вступив у рай Господній. Та на порозі неба згадав у Своїй доброті про тих грішних людей, кому зробив багато добра, хоча зазнав від них багато мук. Змилувався Ісус над людьми, бо Його серце було повне доброти і прощення. З великого сяйва, що Його оточувало, добув три іскри, ясні, мов зорі, і промовив:

– Злиньте на землю, світіть людям, і хай кожна з вас учинить велике діло; хай люди, бачачи ваші вчинки, в покорі прославлять велич і силу Господа!

І три іскри злинули на землю, щоб сповнити наказ Творця й Подателя всякого добра.


***

Перша іскра впала на широкий степ, висушений спекою. Поглянула довкола і гнівно-гордо промовила:

– Я сильна, я могутня – тож покараю тих невдячних людей, що зрадили свого Господа й віддали Його на муки. Нехай тепер благають милосердя в Того, над Ким самі змилуватись не хотіли!..

Запалила іскра сухий степ, і жахлива пожежа охопила великі простори. Заквилили сердешні звірята, що мали притулок у степовій траві. З розпачем падали на землю мертві птахи. Від степу загорівся густий ліс. Скрізь розлягалися зойки лісових звірів і птиць. Пожежа дійшла до людських осель, увесь край наповнився плачем жінок і дітей. Люди припадали лицем до землі і благали Господа, щоб змилосердився над ними, над їхнім доробком.

Та горда іскра не перестала лютувати, доки не зруйнувала всього живого.

– Тепер я помстилася за Тебе, Господи! – сказала мстива іскра.


***

Друга іскра полинула понад містами й селами. Летіла від хати до хати і підглядала, що там діється.

У великому місті, в бідній кімнатці на піддашші, вона побачила хлопця. Він сидів замислений над листками паперу, писав, перекреслював і знову писав, урешті відклав перо й журливо зітхнув:

– Милий Боже, чому я не можу написати поеми, про яку мрію? Не складаються слова, думки розбігаються... Коли б я мав хоч трохи натхнення, то написав би поему: люди захоплювались би нею і прославляли Бога, що подарував людині талант написати такий чудовий твір.

Божа іскра закружляла над головою юнака.

«Дам йому наnхнення, хай творить те, про що мріє. Це буде велике діло!» – думала.

І запала в душу поета. І тоді він відчув у собі дивну творчу силу, думки прояснилися, слова самі стали тиснутись під перо, і юнак писав... писав... Працював цілу ніч і не зчувся, як закінчив поему. То був твір найкращий у світі. Коли його видрукувано, люди наввипередки купували книжку, чудувалися з великого таланту й говорили:

– Великий Господь, що дозволив людині написати таку прегарну поему про Божу правду!


***

Третя зірка понеслася понад убогими селами, полями, дібровами і надвечір зупинилася над самітною хатою серед лісової гущавини. Тут жив похмурий розбійник, що ненавидів цілий світ. Люди з тривогою обходили цей ліс, бо знали, що розбійник грабує і вбиває, не дарує життя нікому. Людське життя для нього було нічого не варте, він бажав мати якнайбільше золота.

На той час розбійник сидів у хатині й обдумував свої майбутні злочини.

Раптом хтось постукав у двері, і на порозі хати з’явився хлопчик у дорогій одежі, з блискучим самоцвітом на грудях. Очі розбійника блиснули з жадобою.

– Чого тобі? – запитав грізно.

– Дядечку, дозвольте мені у вас переночувати! – попрохав несміливо хлопець. – Я заблудив у лісі. Не проганяйте мене!

– Чого ж ти волочишся по ночах? – забурчав розбійник.

– Моя матінка пішла до неба... – відповів хлопчина крізь сльози. – Мені так сумно без неї!.. Люди мені казали, що як буду йти простою дорогою, то знайду свою маму. Покрадьки вийшов я з дому і пустився йти просто... просто... аж зайшов у цей ліс і...

Не видержав хлопчина, розплакався, але його плач не зворушив розбійника, він думав тільки про самоцвіт і про одежу хлопчини.

– Лягай тут і спи! – показав розбійник рукою на лежанку в кутку хати.

Хлопчина ліг, скулився і задрімав.

Тоді розбійник обережно встав з лави і почав скрадатися до лежанки. В його руках блищав гострий ніж... Розбійник уп’явся очима в дорогий самоцвіт, що блищав на всю хату.

Хлопець саме прокинувся, подивився, мовби щось пригадав собі, і став навколішки.

– Я забув помолитися!.. Покійна матуся навчала мене, щоб я ніколи не забував молитись, і завжди проказувала «Отче наш». Тепер моя мама в небі, то, може, ви, дядечку, помолитесь зі мною?..

Розбійник здригнувся, зніяковів і не знав, що робити. Та в просьбі хлопчини була така сила, що годі було їй опертися.

І тоді Божа іскра запала в серце розбійника. Хоч він сам віддавна не молився, тепер став навколішки поруч із хлопцем і твердим голосом став проказувати молитву. Що довше він молився, то м’якіший ставав його голос. І от на серці зробилося йому легко, на обличчі вималювалася лагідність, а з очей витекли дві сльози – перші сльози в житті закам’янілого грішника.

Згодом розійшлася поміж людьми вістка, що той лютий розбійник розкаявся, покинув свою хату в лісі й переселився до монастиря. Там проживав послушником до кінця свого життя, стараючись постом, молитвою і добрими ділами спокутувати свої давні тяжкі гріхи.

Три іскри полинули в небо, щоб розказати Ісусові про свої діла.

Ісус вислухав усіх трьох і тоді гнівно відізвався до першої:

– Ти не достойна бути зі Мною! Я творю милосердя, а ти сіяла помсту. На тобі тяжать кров і сльози. Іди геть від Мене!

Потім промовив до другої іскри:

– Ти натхнула людину талантом і допомогла їй пізнати та оспівати красу й могутність Господню. Людина описала любов і правду. Ти гідна бути зі Мною в небі.

І Христос заквітчав іскрою осяйний круг довкола Своєї святої голови.

А коли глянув на третю іскру, то в Його очах заясніла незмірна любов. Узяв іскру в Свої ніжні долоні, пригорнув до серця і сказав:

– Тільки ти зрозуміла Мене! Ти вміла доглянути людську нужду й занепад і кинула промінь милосердя в темну душу людини. Ти гідна ясніти в Моєму серці.

І Божа іскра спочила в серці Ісуса.

Волин. єпарх. відом.– 2005.– № 05 (06)

27 травня 2005 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо