ТРИ ГОСПОДНІ ІСКРИ
(легенда)
Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку
Ісус Христос воскрес і у великій славі вступив у рай Господній. Та на порозі неба згадав у Своїй доброті про тих грішних людей, кому зробив багато добра, хоча зазнав від них багато мук. Змилувався Ісус над людьми, бо Його серце було повне доброти і прощення. З великого сяйва, що Його оточувало, добув три іскри, ясні, мов зорі, і промовив:
– Злиньте на землю, світіть людям, і хай кожна з вас учинить велике діло; хай люди, бачачи ваші вчинки, в покорі прославлять велич і силу Господа!
І три іскри злинули на землю, щоб сповнити наказ Творця й Подателя всякого добра.
***
Перша іскра впала на широкий степ, висушений спекою. Поглянула довкола і гнівно-гордо промовила:
– Я сильна, я могутня – тож покараю тих невдячних людей, що зрадили свого Господа й віддали Його на муки. Нехай тепер благають милосердя в Того, над Ким самі змилуватись не хотіли!..
Запалила іскра сухий степ, і жахлива пожежа охопила великі простори. Заквилили сердешні звірята, що мали притулок у степовій траві. З розпачем падали на землю мертві птахи. Від степу загорівся густий ліс. Скрізь розлягалися зойки лісових звірів і птиць. Пожежа дійшла до людських осель, увесь край наповнився плачем жінок і дітей. Люди припадали лицем до землі і благали Господа, щоб змилосердився над ними, над їхнім доробком.
Та горда іскра не перестала лютувати, доки не зруйнувала всього живого.
– Тепер я помстилася за Тебе, Господи! – сказала мстива іскра.
***
Друга іскра полинула понад містами й селами. Летіла від хати до хати і підглядала, що там діється.
У великому місті, в бідній кімнатці на піддашші, вона побачила хлопця. Він сидів замислений над листками паперу, писав, перекреслював і знову писав, урешті відклав перо й журливо зітхнув:
– Милий Боже, чому я не можу написати поеми, про яку мрію? Не складаються слова, думки розбігаються... Коли б я мав хоч трохи натхнення, то написав би поему: люди захоплювались би нею і прославляли Бога, що подарував людині талант написати такий чудовий твір.
Божа іскра закружляла над головою юнака.
«Дам йому наnхнення, хай творить те, про що мріє. Це буде велике діло!» – думала.
І запала в душу поета. І тоді він відчув у собі дивну творчу силу, думки прояснилися, слова самі стали тиснутись під перо, і юнак писав... писав... Працював цілу ніч і не зчувся, як закінчив поему. То був твір найкращий у світі. Коли його видрукувано, люди наввипередки купували книжку, чудувалися з великого таланту й говорили:
– Великий Господь, що дозволив людині написати таку прегарну поему про Божу правду!
***
Третя зірка понеслася понад убогими селами, полями, дібровами і надвечір зупинилася над самітною хатою серед лісової гущавини. Тут жив похмурий розбійник, що ненавидів цілий світ. Люди з тривогою обходили цей ліс, бо знали, що розбійник грабує і вбиває, не дарує життя нікому. Людське життя для нього було нічого не варте, він бажав мати якнайбільше золота.
На той час розбійник сидів у хатині й обдумував свої майбутні злочини.
Раптом хтось постукав у двері, і на порозі хати з’явився хлопчик у дорогій одежі, з блискучим самоцвітом на грудях. Очі розбійника блиснули з жадобою.
– Чого тобі? – запитав грізно.
– Дядечку, дозвольте мені у вас переночувати! – попрохав несміливо хлопець. – Я заблудив у лісі. Не проганяйте мене!
– Чого ж ти волочишся по ночах? – забурчав розбійник.
– Моя матінка пішла до неба... – відповів хлопчина крізь сльози. – Мені так сумно без неї!.. Люди мені казали, що як буду йти простою дорогою, то знайду свою маму. Покрадьки вийшов я з дому і пустився йти просто... просто... аж зайшов у цей ліс і...
Не видержав хлопчина, розплакався, але його плач не зворушив розбійника, він думав тільки про самоцвіт і про одежу хлопчини.
– Лягай тут і спи! – показав розбійник рукою на лежанку в кутку хати.
Хлопчина ліг, скулився і задрімав.
Тоді розбійник обережно встав з лави і почав скрадатися до лежанки. В його руках блищав гострий ніж... Розбійник уп’явся очима в дорогий самоцвіт, що блищав на всю хату.
Хлопець саме прокинувся, подивився, мовби щось пригадав собі, і став навколішки.
– Я забув помолитися!.. Покійна матуся навчала мене, щоб я ніколи не забував молитись, і завжди проказувала «Отче наш». Тепер моя мама в небі, то, може, ви, дядечку, помолитесь зі мною?..
Розбійник здригнувся, зніяковів і не знав, що робити. Та в просьбі хлопчини була така сила, що годі було їй опертися.
І тоді Божа іскра запала в серце розбійника. Хоч він сам віддавна не молився, тепер став навколішки поруч із хлопцем і твердим голосом став проказувати молитву. Що довше він молився, то м’якіший ставав його голос. І от на серці зробилося йому легко, на обличчі вималювалася лагідність, а з очей витекли дві сльози – перші сльози в житті закам’янілого грішника.
Згодом розійшлася поміж людьми вістка, що той лютий розбійник розкаявся, покинув свою хату в лісі й переселився до монастиря. Там проживав послушником до кінця свого життя, стараючись постом, молитвою і добрими ділами спокутувати свої давні тяжкі гріхи.
Три іскри полинули в небо, щоб розказати Ісусові про свої діла.
Ісус вислухав усіх трьох і тоді гнівно відізвався до першої:
– Ти не достойна бути зі Мною! Я творю милосердя, а ти сіяла помсту. На тобі тяжать кров і сльози. Іди геть від Мене!
Потім промовив до другої іскри:
– Ти натхнула людину талантом і допомогла їй пізнати та оспівати красу й могутність Господню. Людина описала любов і правду. Ти гідна бути зі Мною в небі.
І Христос заквітчав іскрою осяйний круг довкола Своєї святої голови.
А коли глянув на третю іскру, то в Його очах заясніла незмірна любов. Узяв іскру в Свої ніжні долоні, пригорнув до серця і сказав:
– Тільки ти зрозуміла Мене! Ти вміла доглянути людську нужду й занепад і кинула промінь милосердя в темну душу людини. Ти гідна ясніти в Моєму серці.
І Божа іскра спочила в серці Ісуса.
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи