Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

МОЛИТВА – РОЗМОВА З БОГОМ
(повчання)

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Сьогодні ми з вами будемо вчитись розмовляти з Богом. Така розмова називається молитвою. Вашим батькам і близьким дуже подобається, коли ви з ними спілкуєтесь: розповідаєте їм про те, що турбує вас, дякуєте за їх любов, про щось просите… Нашому Небесному Батькові – Богу – також подобається, коли ми з Ним розмовляємо.

Молитва – пожива для нашої душі. Адже кожному з нас Бог дав тіло, яке ми бачимо, і ще дав душу, яку ми не бачимо, але відчуваємо. Душа – безсмертна, а тіло живиться їжею, водою та повітрям. Коли тіло чогось не отримує, то хворіє або помирає. Душа також має свою особливу поживу. Вона живиться молитвою, святим Причастям, читанням Біблії і нашими добрими вчинками. Коли людина не живить свою душу, тобто не молиться, не причащається, не читає Боже слово і не чинить добра – тоді її душа хворіє.

Про що ми говоримо Богові в молитві? По-перше, ми дякуємо Йому за безмежну любов до нас. Дякуємо Богові за те, що Він створив нас, за те, що оселив нас у цьому чудовому світі. Кожному з нас Бог дав батьків. Вони виховують і піклуються про нас. А коли охрещували, то кожен здобув хресних батьків та ще невидимого друга і помічника – ангела-охоронця. Також Небесний Отець послав до нас на землю Свого Сина – Ісуса Христа. Він навчає нас, як вірити, любити і бути щасливими. Ще Христос Своїм життям заплатив за наші гріхи. За все це ми дякуємо Богові. Також ми дякуємо за Його турботу про нас. За те, що Він посилає нам все необхідне для наших душі і тіла. Для душі Бог дає нам Святе Причастя, можливість молитися і читати Біблію, допомагає з любов’ю ставитись до навколишнього нас світу. Для тіла Господь нам дає житло і одяг, їжу і пиття, працю і відпочинок.

Коли ми молимось, то просимо в Бога вибачення за свої гріхи, тобто каємось. Гріхи – це ті наші вчинки, якими ми образили Бога: погані думки, слова та вчинки. Каятись треба щовечора, коли ми молимось перед сном. Ще каємось, коли йдемо до Сповіді перед святим Причастям. Діти вперше йдуть до Сповіді, коли їм виповниться сім років. Тоді вони вже добре вміють відрізняти добро від зла. На Сповіді ми розповідаємо священику про все, що вчинили недоброго. Священик молиться за нас, дає нам пораду, як виправитись, і від імені Ісуса Христа прощає нам гріхи. Владу прощати гріхи Христос дав Своїм учням-апостолам, а вони передали її служителям Церкви. Після Сповіді наша душа очищається. Щоб наше тіло було здоровим, ми миємо його, перемо свій одяг. Щоб була здоровою і чистою наша душа – ми каємось, просимо в Бога вибачення за наші провини.

Ще в розмові з Богом ми висловлюємо свої прохання. Про що можна просити Бога? Ви можете просити в Бога здоров’я для себе, своїх батьків та рідних, просити, щоб Бог допоміг вам успішно навчатись, бути слухняними та вихованими, і, звісно, просити те, що так полюбляють всі діти: солодощів, іграшок та розваг.

З того, що ми просимо, Бог дає нам далеко не все. Чи виконують ваші батьки всі ваші бажання? Наприклад, якщо ви попросите дати вам одразу десять порцій морозива, чи згодяться ваші батьки? Звісно, що ні. Бо тоді ви захворієте. Так само і Бог. Він посилає нам лише те, що дійсно необхідне і корисне.

Бог неоднаково ставиться до прохань різних людей. Він більше схильний виконувати прохання слухняних, як і батьки виконують більше бажань слухняних дітей. Бути слухняним Богові означає намагатись жити так, як Він навчає у Своєму слові, жити в мирі і любові.

Перед молитвою ми накладаємо на себе знак хреста. Три пальці правої руки (великий, вказівний та середній) складаємо в пучечок. Цим ми висловлюємо віру в Пресвяту Трійцю: Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. Безіменний палець і мізинець притискаємо до долоні. Це символізує нашу віру в те, що Син Божий Господь наш Ісус Христос є одночасно Богом і людиною. Далі праву руку, складену таким чином, кладемо на чоло. Потім на низ грудей. Цим ми просимо, щоб Бог очистив наші почуття, наше серце. Далі на праве і ліве плече. Цим просимо, щоб наш Небесний Отець очистив і благословив усі справи, які ми будемо робити нашими руками. При цьому ми промовляємо: «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь». Слово «амінь» означає «істинно, хай буде так». Хресне знамення треба накладати на себе правильно і неквапливо, інакше буде не зображення хреста, а звичайні помахи рукою, від чого біси тільки радіють.

Ми можемо молитись в думці і вголос. Коли ми розмовляємо з Богом у думці, – ми молимось серцем. Ця молитва нечутна для людей, але її чує Бог. Коли ми розмовляємо з Богом уголос – ми молимось вустами. Цю молитву чують і Бог, і люди. Але іноді люди звертаються до Господа вустами, а думками блукають далеко від Нього. Така молитва Богу не угодна. Як може її почути Бог, коли ми самі не чуємо, про що ми говоримо?!

Волин. єпарх. відом.– 2005.– № 2 (3)