Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

БОГ НАКАЗУЄ ЗБУДУВАТИ ХРАМ
(повчання)

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

На горі Синай Творець дав через пророка Мойсея Десять заповідей, церковні й громадянські закони. Також Господь наказав виготовити святиню – перший храм. Це місце, де поклонялись Богу, приносили Йому жертви та слухали Його волю, отримало назву скинія. Юдеї ще не мали своєї землі, тож, мандруючи пустелею, жили в наметах. Тому й перший храм був у формі намету. Його можна було легко розібрати і також зібрати на новому місці стоянки табору. Бог дав Мойсеєві точні вказівки про розміри, форму і матеріал, із якого виготовляти все приладдя скинії. Господь кілька разів наголошував Мойсею: «Дивись і зроби за тим зразком, що тобі показано на горі».

Скинія була великим наметом, поділеним завісою надвоє. Частина, ближча до входу, називалася святилище, а та, що далі, – святе святих. Найсвятішим місцем було святе святих. Туди міг заходити тільки первосвященик (архієрей), і то лише один раз на рік. У святому святих стояв ковчег завіту – найбільша святиня храму. Ковчег – це дерев’яна скриня, обкладена всередині й зовні золотом. У ній зберігались кам’яні таблиці, на яких були написані Десять заповідей, посудина з манною – чудесною їжею, якою Бог годував юдеїв у пустелі, розквітлий жезл Аарона, який дозволив йому стати першим первосвящеником, а згодом і священні книги. На золотій покришці ковчега Бог наказав зробити із золота перші священні зображення – фігурки двох ангелів-херувимів. Саме над ковчегом, між цими херувимами Господь обіцяв говорити з Мойсеєм і навчати народ.

В іншу частину намету – святилище могли заходити лише священики. У святилищі знаходились три священні речі: семисвічник, стіл для хліба і кадильний жертовник. Семисвічник – золотий світильник, який мав сім лампад і був єдиним джерелом світла у цій щільно закритій кімнаті. Стіл для хліба також був укритий золотом. Щосуботи на нього клали дванадцять свіжих хлібів, які споживали священики. Кадильний жертовник – дерев’яний ящик, укритий золотом. Священик клав у нього розжарене вугілля, на яке кидав ароматну суміш трав із ладаном. Солодкий дим піднімався і символізував молитви благочестивих людей.

До скинії також належав двір, який її оточував. Огорожею двору слугували полотнища, прикріплені до дерев’яних стовпів. У дворі молився народ. Там стояв бронзовий жертовник. На ньому священики спалювали те, що приносили в жертву Богові люди: телят, ягнят, козлят, голубів, хліби та інше. Також у дворі був мідний умивальник. Біля нього священики омивались після принесення жертв і перед тим як зайти у святилище.

Новозавітний православний храм так само складається із трьох частин. Найсвятіша – вівтар, далі – святилище вірних, або середня частина храму, і притвор.

Коли скинія була готова, Мойсей освятив її з усіма речами священним миром – запашною речовиною. Тоді слава Господня у вигляді хмари покрила скинію і з того часу знаходилася над нею.

Для служіння при скинії Мойсей, за велінням Божим, призначив коліно (плем’я) Левіїне і визначив до скинії первосвященика, священиків та левитів, тобто прислужників. Первосвящеником було поставлено Аарона, брата Мойсеєвого, священиками – чотирьох Ааронових синів, а нащадків Левія – левитами. На згадку про це у сучасній Православній Церкві так само є ступені священства. Первосвященикам відповідають єпископи, священикам – священики, а левитам – диякони і прислужники.

Отже, будувати храм, молитися в ньому, робити священні зображення – все це Божа заповідь. Тому, якщо ми хочемо бути слухняними Богу, якщо хочемо потрапити в Царство Боже, обов’язково повинні молитися в храмі.

Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 11–12 (72–73)