Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

НЕ БАЖАЙМО ЧУДЕС
(оповідання)

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Коли я був маленьким, трапилася зі мною дивна пригода.

Був я великий мрійник і фантазер. І от, як мені бабуся читала Життя святих, то я все головне (про спасіння душі та про віру в Бога) пропускав і не замислювався над цим, а всю увагу звертав на чудеса. А потім фантазував собі, наче я святий та рятую кораблі, зупиняючи бурю одним лише словом, або наче я молитвою загашаю вогонь чи хресним знаменням лікую безнадійно хворих і таке подібне напридумував собі. А тоді почав навіть експериментувати: розпалю вогнище, сяду й молюся, щоб Бог його загасив. Або перехрещу воду і думаю: «Ану, чи правда, що по ній можна піти?» Або почну молитися, щоб Бог послав мені велосипед чи ще що.

Я й не здогадувався, що це великий гріх. Бо вимагати в Бога чудес без крайньої необхідності – то страшна зухвалість! Добре ще, що в мене нічого не виходило. А то буває таке, що хто просить порожніх чудес, то йому їх дають біси, а він думає, що то від Бога, починає пишатися собою, вважати себе святим і душа його гине. Зі мною такого, на щастя, не сталося.

Але гріх є гріх – у нього така властивість: тягти за собою інші, ще більші гріхи. От я дійшов до того, що почав сумніватися в існуванні Бога. Думаю: «Якщо Бог не дає мені те, що я прошу, – то, може, Його і нема?»

Підійшов я до своєї бабусі й питаю:

– Бабусю, скажи мені, може таке бути, що ти чогось попросиш у Бога, а Він не виконує?

Бабуся подивилася на мене уважно та й каже:

– Якщо просиш щось потрібне – Бог завжди дає.

– А ти ж мені читала, що Бог сказав: «ВСЕ, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, – і буде вам!»

– То Бог сказав розумним людям, не забувай, – відповіла бабуся. – Він сказав це найближчим учням, які ніколи не спокушали Його. А усяким марновірам Він прямо сказав: «Рід лукавий і перелюбний шукає знамення: і знамення не дасться йому». А коли диявол пропонував Христу Богу зробити чудо, Він відповів: «Не спокушай Господа Бога твого».

Замислився я, а тоді знов питаю:

– А як це: спокушати Бога?

– А так, – відповіла бабуся, – що ти просиш щось не ради життєвої потреби чи істини, а заради гріха: заради слави, щоб тебе всі вважали чудотворцем, або заради того, щоб перевірити, чи може Бог тобі дати те чи інше, або щоб Бог тобі довів, що Він насправді є. А чому Він мусить тобі це доводити, коли Він і так є – незалежно від того, віриш тив Нього чи ні?

Бабуся наче дивилась мені в душу.

Та її мудрих слів я не послухався. І взявся знову спокушати Бога: «Доведи мені, що Ти є, зроби якесь знамення».

А Бог мені нічого не показував. Я сердився і казав подумки: «От бачиш: нема ніякого Бога». І це замість того, щоб подякувати Богові за те, що Він мене досі не покарав за такий гріх.

От тоді трапилася зі мною пригода, яка змінила все моє життя.

Пішли ми з хлопцями взимку на ставок. Бабуся забороняла мені йти, бо лід на ставку був неміцний, та я не послухався.

Прийшли ми на ставок, а там – анікогісінько. А ми, нерозумні, ще з того й зраділи. Почали ми обережно просуватися до середини, де було кілька рибальських ополонок.

Аж раптом нога моя оступилася, лід надломився і я разом з уламками криги перекинувся й шубовснув у крижану воду. Поки я намагався за щось зачепитися, мої друзі полякалися й побігли геть. Я зі сльозами кричав до них, але ніхто вже не чув. Я опинився один серед озера. Руки мені наче звело, і я швидко пішов під воду.

Я зрозумів, що це моя остання мить життя, і тут у моєму серці спалахнула справжня віра, і я без жодної зайвої думки вигукнув (подумки, звичайно, бо я був уже під водою): «Боже, поможи мені!!!» І навіть неслухняною дерев’яною рукою спромігся перехреститися.

Що було далі – не зрозумів. Мене наче хтось узяв за комір, потягнув, почувся шум, я опинився над водою і вдихнув замість води – повітря.

Ще якесь зусилля – і я сидів на кризі, а навпроти мене обтріпувався величезний пес, якого я бачив уперше у житті (і востаннє). І де він тільки узявся?

Вже через багато років я зрозумів, що Бог найчастіше здійснює Свої чудеса потаємно, наче під якимось прикриттям, наче і не порушуючи встановлених Ним законів... І в нашому житті відбувається насправді багато чудес, яких ми навіть не помічаємо, бо Господь творить ті чудеса смиренно (так само і нам Бог заповідає чинити добрі діла таємно, заради правди Божої, а не заради похвали чи подяки). Тож кудлатий собака, якого я готовий був розцілувати, став моїм рятівником, як то кажуть, для годиться. Але я знав, Хто насправді був мій головний Рятівник.

Тим часом собака обтрусився і побіг. А я побачив, що до ставка поспішають люди і хтось по льоду вже рушив до мене...

Іще довго після того по всіх куточках нашого села обговорювали мою пригоду, сперечаючись між собою, «могло це бути чи ні». Притому хтось уже стверджував, що я був на самому дні й трохи не з півгодини, а хтось запевняв, що я й зовсім не тонув, а витягав нерозумного собаку, який потрапив у воду і тому був увесь мокрий.

Я ж про свій випадок уперто мовчав. Бо це була ВІДПОВІДЬ Божа, і я не хотів про таке базікати.

Після цієї історії я й думати забув спокушати Бога. І навіть ім’я Боже промовляв пошепки і тільки стоячи.

Тепер я й сам застерігаю всіх: не спокушайте Бога. Не просіть у Нього чудес. Істинно – Бог завжди поруч, і чує все, і дасть нам усе необхідне, аби тільки ми не відступилися від Нього й довірилися Йому всім серцем.

Волин. єпарх. відом.– 2007.– № 7 (32)