Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

СМИРЕННЯ

Протоієрей Михайло БУЧАК,
капелан Волинського національного університету імені Лесі Українки, настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці в с. Маяки (Княгинінок) Луцького районного деканату

«Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» – читаємо в Першому соборному посланні апостола Петра. Що ж це за християнська чеснота і чи є можливість бути смиренним у нашому XXI столітті?

Один із моїх знайомих працює у Луцьку і в теплі пори року їздить на роботу велосипедом. Одного разу, коли він повертався з праці додому, у велосипеда лопнула шина, саме лопнула, а не пробилась, так що навіть вести велосипед не було можливим. Залишалося взяти транспорт на плечі і так добиратись додому. Уявіть себе на місці мого знайомого, вам напевно відомий такий стан, коли хочеться проклинати камінь, на який ти наїхав, велосипед, який доведеться нести, людей, які проходять поруч і зловтішаються, хочеться проклинати свою нещасливу долю.

Можливо, так і вчинив би мій знайомий, але саме перед тим випадком у храмі ми обговорювали тему: «Смирення як засіб вирішення своїх проблем і шлях до спасіння душі». І він вирішив перевірити це на власному досвіді. Найперше, для того щоб заспокоїтись, він прочитав молитви. Потім подякував Богу за випробування, яке Він йому послав, і спробував зрозуміти, за які гріховні вчинки Бог допустив цю неприємну ситуацію. «Скільки разів я використовував велосипед на шляху до гріха, тепер він стане моїм засобом спасіння і прощення гріхів». Адже сказано у Святому Письмі: «... хто тілом постраждав, той перестав грішити». От і вирішив мій знайомий змиритися з волею Божою і сприйняти цей випадок як можливість спокутування своїх гріхів.

Узявши велосипед на плечі, він пішов, читаючи молитви, які знав напам’ять. Тільки-но розпочалась його «хресна дорога», як біля нього зупинився автомобіль. Це був його шкільний товариш. Поклавши велосипед у багажник автомобіля, він, радісно розмовляючи з «рятівником», посланим Богом, щасливо добрався додому. Подякувавши своєму однокласнику, він прочитав подячні молитви Господу за чудесну допомогу і врозуміння: «Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь слова Твого. Добре лише, що я страждав, щоб навчитись Твоїх постанов».

Ваше життя нестерпне? Прочитавши цю розповідь, попробуйте змиритися з волею Божою. Господь чекає цього і готовий вам допомогти.

Бажаєте, щоб Вашого листа опублікували У «Волинських єпархіальних відомостях»? Якщо у Вас є коментарі з приводу статей або думки, якими Ви прагнете поділитися з читачами, – надсилайте їх до редакції (Градний узвіз, 1, Луцьк, 43025). Будь ласка, зазначайте Ваше ім’я, прізвище, місце мешкання, а також телефон. Листи можуть редагуватися, скорочуватися.

Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 5 (54)