Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ВІДГОМІН ІЗ МИНУЛОГО

Олеся КУЛІШ,
с. Лахвичі Любешівського деканату

Празник святителя Миколая Чудотворця в селі Лахвичі Любешівського деканату 19 грудня 2007 року був не схожим на попередні свята.

Рівно 64 роки тому тут сталася велика трагедія. У ніч із 18-го на 19-те грудня 1943 року в село прийшли загони НКВД і влаштували масове побоїще. Вони шукали воїнів УПА, «бульбашів», як тут їх називають. Нікого не шкодуючи, не оминули жодної хати. Кого спалили сплячими, кого вбивали з гвинтівок – усього загинуло близько 50-ти людей. Тієї ночі забрали всю худобину, спалили майже всі хати. Дехто втік, дехто заховався в льосі – їхні свідчення можна послухати і записати для нащадків.

Страшне було і вранці: ті, хто залишилися живими, збирали трупи своїх односельчан. Вони їх складали на фуру (віз), везли вулицями, а слідом текла річечка крові.

Багато ще можна писати про страшні часи війни. І от 19 грудня 2007 року з ініціативи обласної організації Конгресу українських націоналістів у Лахвичах було встановлено пам’ятний хрест. У пам’ять тих, хто тоді був невинно убієнний, і в пам’ять для наступних поколінь, щоби не забували тієї дати.

У дерев’яній капличці декан священик Юрій Устимчук, настоятель священик Олег Куліш та священик Микола Сегет із парафії с. В’язівно відправили Божественну Літургію, після якої відбувся хресний хід до Миколаївського храму, що будується. Там установили й освятили хрест, відслужили панахиду, згадавши поіменно всіх убитих.

Після цього слово було надано голові районної ради Валерію Панасюку, першому заступникові голови райдержадміністрації Олександрові Ніщику та голові сільської ради Світлані Губарик. Вони висловили співчуття родинам загиблих і пообіцяли допомогти в будівництві храму.

Своє минуле розповідали Микола Марчик і Ярина Сінчук, котрим того далекого 43-го було 7 років. Дещо вони пам’ятають самі, дещо розповіли їм ті, хто тоді залишився живим.

На панахиду приїхав ветеранський хор «Посвіт» із Луцька, який співав почергово із місцевим церковним хором. А потім усіх присутніх запросили до будинку культури на концерт-реквієм.

Настоятель о. Олег подякував усім, хто не залишився осторонь людської біди, хто зміг розповісти правду, яку замовчувала радянська влада. І насамкінець попросив кожного внести свою лепту в будівництво церкви, щоби вже наступного року молитися не на снігу й морозі, а в стінах храму возносити свої прохання до Царя Небесного.

Волин. єпарх. відом.– 2008.– № 1–2 (38–39)

Бажаєте, щоб Вашого листа опублікували У «Волинських єпархіальних відомостях»? Якщо у Вас є коментарі з приводу статей або думки, якими Ви прагнете поділитися з читачами, – надсилайте їх до редакції (Градний узвіз, 1, Луцьк, 43025). Будь ласка, зазначайте Ваше ім’я, прізвище, місце мешкання, а також телефон. Листи можуть редагуватися, скорочуватися.