Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ВОЛИНЬ ПІД ПОКРОВОМ СВЯТИХ

Підготували Андрій ГНАТЮК та Віктор ГРЕБЕНЮК

Сонм волинських святих налічує 32-х угодників Божих. І серед них не лише ті, хто народився на Волині або протягом довгого часу служив тут, а й ті, як свідчить «Волино-Почаївський патерик», хто «були у найближчих стосунках до Волині від часів першопочаткового поширення нею християнської віри...» Мало хто знає, що волинськими святими є рівноапостольні слов’янські першовчителі Кирило та Мефодій, рівноапостольні князі Ольга та Володимир, літописець Нестор.
 

Кирило та Мефодій

До Волині поширювалися владарювання Мефодія, який керував Моравським архієпископством. «Волино-Почаївський патерик» подає висновки дослідника слов’янської давнини пана Мацеєвського, який стверджує: край, що лежить між Стиром і Західним Бугом, свого часу був у складі Мефодіївської єпархії, тобто тієї, якою пізніше керував Мефодій.
 

Княгиня Ольга

Пам’яткою перебування святої Ольги на Волині слугує так звана Ігорева могила, яка знаходиться в п’яти кілометрах від Коростеня за рікою Ущ, що на Житомирщині. Цей курган помірної величини, як свідчать місцеві перекази, насипаний великою княгинею Ольгою 945року після тризни над могилою вбитого древлянами чоловіка. Серед річки знаходиться камінь, а в його середині видно заглиблення, яке туземці назвали Ольгиною купальнею. У тій же місцевості є «грот» святої Ольги – скеля, де збереглися сліди копит коней святої Ольги та її сина Святослава.
 

Князь Володимир

Діяльність на Волині князя Володимира позначена після хрещення Русі 988 року. Роздавши дітям міста, він послав з ними священиків, заповідаючи своїм синам, щоб кожен у своїй області наказував навчати людей віри, хрестити їх і будувати церкви. До таких територій належала і Волинь. У Луцьк був направлений Позвізд, у Володимир – Всеволод. Таким чином, святому Володимиру Великому належить заснування волинської ієрархії. Перші християнські храми на Волині теж споруджені святим Володимиром. Заснувавши місто на свою честь, князь звів тут кафедральний пам’ятний храм во славу Успіння Пресвятої Богородиці (але це не той собор, який зберігся понині). Учені допускають, що ще раніше князем була збудована кам’яна церква, яка і досі називається Василівською. Це чи не єдиний храм, що зберігся на Волині від часів Київської Русі. Подібно до неї була збудована і кам’яна церква у Зимному. У Володимирі було засновано парафіяльне училище.
 

Літописець Нестор

Нестор Літописець приїздив на Волинь для вивчення стану училищ і направлення сюди вчителів. Але як людину освічену його не могли не цікавити історичні пам’ятки нашого краю, який після Київського був найголовнішим центром політичного життя Русі. Не оминув він увагою і Волинський літопис, який цілими фрагментами увійшов у «Повість врем’яних літ». Тому розповідь про Волинь складає ледь не третину усієї його праці.
 

Ігумен Стефан

Але найпершим святим, прославленим на Волині, вважається ігумен Стефан. Вірнослужачи пастві своїй у Володимирі-Волинському, він часто навідувався в Київ, аби контролювати будівництво Кловського монастиря, а головне – щоб не пропустити перенесення мощей Феодосія з печери в Успенський собор. І він мав щастя взяти участь у Богослужінні преподобному Феодосію, після чогоповернувся на Волинь, де перебував ще майже 3 роки. 10 травня 1094 року (за новим стилем) єпископ помер. І тут же був похований.
 

Микола Святоша, князь Чернігівський і Луцький

27 жовтня православні вшановують Миколу Святошу, князя Чернігівського і Луцького. 1097 року великий князь Святополк віддав Святославові Давидовичу (таке мирське ім’я святого) Луцьк. А коли Давид Ігорович вирішив відвоювати у Святополка раніше втрачений Володимир-Волинський, Святослав став на бік Святополка. І лише коли Давид звернувся до половців, безсилий Святослав уклав мир і відправився до батька у Чернігів. Там він і жив із сім’єю, маючи у володінні багато земель. Але більше ніколи не князював, хоча згодом став вважатися князем Чернігівським. 1107 року він залишив сім’ю і прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі з ім’ям Миколая. На кошти Миколи Святоші збудовано Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерської обителі й лікарняний монастир святого Миколая, що теж на території лаври.
 

Іов Почаївський

Одним із найвизначніших волинських святих є преподобний Іов, ігумен Почаївський. Народився 1551 року поблизу Коломиї і був названий Іваном. Десятирічним пішов в Угорницький монастир. Прозорливий настоятель, побачивши в ньому обранця Божого, у 12 років постриг Іоана, давши йому ім’я Іов. У 30 років був рукоположений у сан священика, а згодом пострижений у схиму.

На 20-му році ігуменства Іов покинув монастир і оселився на Почаївській горі. Став простим іноком. Та братія угледіла в ньому сподвижника і також обрала його ігуменом. Іов став першим справжнім організатором Почаївського монастиря.

...За тиждень до смерті, 21 жовтня 1651 року, він отримав одкровення про точну дату відходу в інший світ. 28 жовтня сам відслужив Божественну літургію, після чого дав останнє цілування братії й без усякої хвороби мирно відійшов до Господа. Прожив Іов 100 років.

Через сім літ і дев’ять місяців Митрополит Діонисій Балабан лише після третього з’явлення у сні й погрози преподобного, наказав відкрити домовину Іова: мощі були абсолютно нетлінні й пахучі. 28 серпня 1659 року при великій кількості людей перенесли їх у тоді недавно збудовану Троїцьку церкву.
 

Арсеній (Мацієвич)

Життя і смерть священномученика Арсенія (Мацієвича) – добра ілюстрація того, якою була Православна церква за царизму.

Майбутній святець народився 1697 року у Володимирі, а навчаючись у Київській академії, прийняв монашество, був сильним богословом і блискучим проповідником. 1741 року його було призначено на кафедру митрополита Тобольського і всього Сибіру, згодом переведено до Ростова. На той час Катерина II розпорядилася забрати монастирські землі в казенну власність. Митрополит Арсеній оголосив у храмі анафему тим, хто «кривдить і ображає святі церкви Божі й монастирі».

За таке «оскорбление ея величества» владику позбавили сану й чернецтва, засудили до смерті після катувань, але вирок було замінено на ще тяжчий – довічне ув’язнення в кам’яному мішку Ревельської в’язниці. А щоб муки непокірного митрополита були дошкульніші, цариця розпорядилася повісити на стіні камери його парадний портрет при всіх митрополичих регаліях. Так 70-літній старець закінчив життя – від холоду й голоду.
 

Амфілохій Почаївський

Преподобний Амфілохій Почаївський (у миру Яків Головатюк) народився 1894 року в с. Мала Їловиця Шумського р-ну, що на Тернопільщині. 1925 року став послушником Почаївської лаври, а 1932-го був пострижений у чернецтво з ім’ям Йосиф. Отримав отець Йосиф від Господа дар прозорливості та чудотворення. Очевидці свідчать, що співробітники тодішньої влади всіляко намагалися його позбутися. Один раз надвечір прийшли з носилками, зв’язали його і понесли, маючи намір скинути з галереї. Люди, що все те бачили, запротестували, а отець Іосиф спокійно сказав: «Далеко не понесете». Господь не дозволив насильникам поглумитися над Своїм угодником. По дорозі до Лаври один осліп, іншому руку відняло, третьому – ногу. Вони кричали, просили в отця прощення, розв’язуючи його. Він їх благословив і відпустив з миром здоровими».

За те, що не допустив закриття храмів, йому жорстоко мстилися, утримували в психіатричній лікарні. А в грудні 1965 р. його побили, відвезли за село й викинули посеред болота. Коли ж старця розшукали, таємно віднесли до Лаври, там він прийняв ще суворішу чернечу обітницю – схиму – з ім’ям Амфілохій і все-таки одужав. Знову став пророкувати і зцілювати. З усього Радянського Союзу приїжджали до нього стражденні.

Помер старець 1 січня 1971 року від отруєння однієї з послушниць. Але зцілення продовжувалися й на його могилі. 2002 року його мощі дістали з землі й розмістили в печерній церкві поруч із нетлінними останками преподобного Іова Почаївського та зарахували до лику святих.

Волин. єпарх. відом.– 2005.– № 10 (11)