Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

«...ХОЛМЩИНИ Й СВІТУ ЧУДЕСНА ВІДРАДО!»

Віктор ГРЕБЕНЮК

Давня Русь-Україна мала чотири найбільші святині – чудотворні образи Богородиці з Дитятком: Вишгородський (Владимирський), що нині перебуває у Москві й шанується як головна реліквія Росії; Белзька (Ченстоховська), що тепер найбільш шанована у Польщі; Успіння Богородиці з Успенського собору Києво-Печерської лаври (знищена під час зруйнування храму більшовиками 1941 року) і Холмська  – єдина з перелічених, що нині осяває нашу благословенну землю.

Довгий час вважалося, що написав її сам апостол Лука. На жаль, це лише легенда. Після тривалих досліджень учені дійшли думки, що ікона датується не раніше як кінцем XI століття й належить до тогочасної царгородської іконографічної школи. Але й це означає, що Холмський образ Богородиці – найдавніший з усіх наявних в Україні та один із найстаріших у світі.

З’явившись на Русі ще в домонгольські часи, Богородиця Холмська пережила з нашим народом і лихоліття, і тріумфи, а незліченна кількість див, що сталися після молитов перед нею до Всемогутнього Бога, мало не одразу закріпили за її назвою означення чудотворна. Так, наприкінці 1240-го чи на початку 1241 року Холм оточили монголо-татари, але після того як дві князівни повеліли виставити цей образ на оборонні вали, загарбники мерщій зняли облогу.

Але через 20 років Холм опинився таки в руках ординців: храм, у якому перебував образ, було знищено, а сам він, понівечений, понад сто літ пролежав під його руїнами.

Інший епізод з історії цієї святині теж відбиває життя нашого народу: 1596 року образ опиняється в уніатів, а в 1651-му король Ян-Казимир бере її в похід проти Богдана Хмельницького. Трагедія українства під Берестечком і перемога поляків, які використовували Холмську Богородицю як військову корогву, привела до нечуваного шанування цієї ікони римо-католиками. (Чого варті проведені 1765 р. урочистості з нагоди її коронування золотими папськими вінцями: салюти, тріумфальні арки, паради, багаті пожертви, кілька сот тисяч прочан!..) Щоправда, вже у битві під Жванцем перемогу здобули козаки, а Холмський образ польському війську «не допоміг». Це, до речі, дуже показовий факт, що засвідчує, як безвідповідально деякі люди використовують Богородицю, Бога і все небесне воїнство до своїх військово-політичних (земних і скороминучих!) проектів. Усе набагато складніше й таємничіше, ніж може здатися.

За Хмельниччини та в наступні роки через нестабільність у Речі Посполитій образ Холмський часто переховували поза Холмом, зокрема на Волині, у славетному тоді Жидичинському монастирі неподалік Луцька, адже греко-католицькі єпископи Холмські були ще й архімандритами Жидичинськими. Один із них, Яків Суша, отримавши від церковноначалія завдання зібрати всі можливі для фіксування оповіді про чудеса від Холмської ікони Богородиці, склав їх під однією палітуркою і видав книгу. Автор дослідив і давні писемні джерела (нині нам недоступні), й усні оповіді сучасників, не одному чуду він був свідком, – і в міру побільшення матеріалу видавав цю працю у дедалі повнішому обсязі. Останнє прижиттєве видання налічувало їх близько семисот. По смерті Якова Суші майже століття велися подальші реєстри чудес від Богородиці Холмської, але із зафіксованих більш як тисячі випадків у XVIII ст. було надруковано лише малу дещицю.

1875 року російський уряд скасував унію. І хоча з нагоди повернення Холмської святині в лоно Православ’я щедрі пожертви склав сам імператор Олександр II, за «уніатські» часи слава Богородиці Холмської в православних потьмяніла. Ось дивовижний цьому приклад. 1888 року цар Олександр III із сім’єю в ході тривалої подорожі країною побував і в Холмі, молився перед славетним колись образом, але місцевий єпископ мусив пояснити (судячи з докладного звіту у «Волынских епархиальных ведомостях»), що ж це за ікона. Повертаючись до столиці, царський поїзд зазнав жахливої катастрофи, загинуло чимало людей, але вся царська родина вийшла з-під уламків неушкодженою. Тоді вся імперія дякувала Богові за чудесне уникнення керівником держави смерті, проте, судячи з церковної  преси, мало хто поєднував це диво з прощею до Холма.

А от простий народ, весь український люд, особливо холмщани, підлящуки і волиняни, ніколи не забували про чудотворну. В Першу світову та після встановлення більшовицької диктатури образ переховували в Києві – і в монастирях, і в приватних оселях. Під час Другої світової війни у Холмі відновили православну єпископію, а радості українців не було меж: 1943 року ця реліквія повернулася до Холма.

На жаль, недовго могли молитися наші віряни біля чудотворної. За «других совітів» її переховувала родина Коробчуків, переселена на Волинь із-за Бугу. 2000-го образ укотре явився нам – для нових молитов і для нових чудес. Він експонується у Музеї волинської ікони в Луцьку (вул. Ярощука, 5).

Холмській іконі Богородиці як одній з найшанованіших у Православ’ї складено й особливі акафісти. Щоправда, у церковнослов’янський текст від 1930 року закрались історичні й богословські помилки, а україномовний переклад, здійснений 1943 року митрополитом Іларіоном (Огієнком), уже застарів. Крім цього, у тому акафісті не відтворено різноманітних див, за котрі особливим чином варто дякувати Богородиці – нашій заступниці перед Всевишнім. Тож нині написано новий акафіст Богородиці Холмській. Єпископ Луцький і Волинський Михаїл благословив його до друку і храмового використання. Запитуйте у церковних крамницях, у свічниць, у книгарнях. Молімося до Матінки Божої, в чудотворному образі Холмському прославленій!

Волин. єпарх. відом.– 2005.– № 9 (10)