Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ПАМ’ЯТАЄМО ДОСІ
Виповнилося 100 літ із дня смерті священика Петра Огибовського – будівничого церкви Великомученика Пантелеймона Цілителя в с. Рованці (Гнідава) Луцького районного деканату

Протоієрей Сергій КОЦЬ,
настоятель парафії Великомученика Пантелеймона Цілителя в с. Рованці Луцького районного деканату

Храм, побудований стараннями священика 108 років тому, височить і нині, виблискує сімома золотавими куполами, величними, гучними, дзвонами кличе парафіян. І вони йдуть до нього, просять у Бога, у святого Пантелеймона здоров’я, спокою для душі. Храм завжди був наповнений людьми, у ньому не змовкала Служба Божа. Вболівають за церкву парафіяни, прикрашають її, моляться за «повік незабутніх фундаторів святого храму цього», цебто за отця Петра – насамперед.

Священик Петро Огибовський народився 19 серпня 1857 року в селі Добрятин у сім’ї причетника церкви села Воротнів Луцького повіту. Мав двох братів, теж священиків, – Якова й Олександра, дружину Ольгу і дві дочки – Олену й Анну.

1881 року закінчив Волинську духовну семінарію, був призначений на посаду псаломника в церкву села Піддубці Луцького повіту, а за два роки, вже в сані священика, – у Пантелеймонівську церкву села Гнідава на околиці Луцька.

З 1888 року викладає Закон Божий у Боратинському чеському училищі. З часу призначення на парафію навчає і виховує місцевих дітей.

Судячи з усього, це був ревний душпастир, тож церковна й світська влада не залишала його старань непоміченими: як свідчать численні документи з обласного державного архіву, у різні роки був удостоєний багатьох нагород. Зокрема, за пожертву на дзвін для Гнідавської церкви 3 серпня 1893 року отримав «Высочайшую благодарность», тобто подяку царя, в пам’ять царювання Олександра III відзначений срібною медаллю, а 1906 року о. Петра нагородили золотим наперсним хрестом.

Протягом служіння священик займав різні важливі посади. Був «наблюдателем церковных школ Луцкого уезда», помічником благочинного міського округу. Також він був членом Луцького Хрестовоздвиженського, Острозького і Кирило-Мефодіївського братств. За сприяння о. Петра на церковному городі було побудовано церковноприходську школу, яка відкрилась 1892 року.

29 вересня 1898 року стараннями священика розпочалось будівництво нової церкви, яке завершилось 1900 року й 30 червня її освячено в ім’я Великомученика Пантелеймона Цілителя. Храм кам’яний, з такою ж дзвіницею. Його звели замість дерев’яного, що стояв з 1779 року й згорів від ударів блискавки в ніч на 25 липня 1895-го разом із дзвіницею, богослужбовим начинням та архівними документами. Врятували тільки п’ять дзвонів, з яких два було розбито й замінено такими ж новими.

На побудову церкви Синод виділив кошти – 8 300 рублів. Решта, 3 300, – вишукування виключно священика Петра Огибовського.

Життя доброго пастиря обірвалося 9 березня 1908 року. За його ревний труд вдячні парафіяни поховали свого настоятеля біля церкви, яку він зводив. Пам’ять про нього залишиться навіки як про фундатора Пантелеймонівського храму, бо праця рук його Богоугодна й величава.

Волин. єпарх. відом.– 2008.– № 08–09 (45–46)