Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

СУМЛІННИЙ ВИНОГРАДАР
19 серпня – 40 років пастирського служіння протоієрея Сергія Мельничука-Мартинюка

Віктор ГРЕБЕНЮК

Господь порівняв Свою Церкву з виноградником, Себе – із виноградною лозою, а віруючих – із виноградним галуззям. Тож працю на церковній ниві часто називають роботою в Божому виноградникові. Отець Сергій Мельничук-Мартинюк ось уже сорок літ пильнує Господніх виногрон: цього року виповнюється кругла дата його рукоположення у сан священика.

Народився майбутній панотець 25 червня 1933 року в Марковичах на Локаччині в побожній селянській родині. Закінчивши середню школу, хотів було вступити до Волинської духовної семінарії, та органи радянської влади не видали йому паспорта. Тож до своєї мрії – стати православним пастирем – повернувся вже після війська: 1959 року вступив до Ставропольської семінарії, а коли її закрили, був переведений до Одеської. Закінчивши 1963 року цей середній духовний навчальний заклад, продовжив навчання у вищому – Ленінградській духовній академії. По завершенні навчання 1967 року за першим розрядом, тобто на найкращі оцінки, був рукоположений у сан диякона, а невдовзі по тому – у сан пресвітера, тобто священика. У цей же час молодий богослов захищає дисертацію на тему «Критичний аналіз інтерпретації І–ХІ розділів Буття у книзі Ф. Давідсона „The New Bible Commentory“» і здобуває звання кандидата богословських наук.

Священнослужитель – це Божий боєць, а церковна дисципліна подібна до військової. Тож куди церковноначаліє посилало отця Сергія на службу, туди він і відбував для духовного окормлення вірних, там і плекав виноградну лозу. Спершу його було призначено настоятелем парафії с. Хотешів Камінь-Каширського району, 1968 року було переведено в с. Світязь Любомльсьського, 1974-го – в с. Садів Луцького, 1988-го – в с. Жидичин Ківерцівського, 1989-го – в с. Рованці Луцького районів. Із цією парафією він і перейшов у лоно Київського Патріархату, щойно він утворився. Для багатьох це був несподіваний крок, адже відомо, що отець Сергій – священнослужитель старшої формації, виразний традиціоналіст, вельми вимогливий, як кажуть у церковних колах – «строгий уставщик», тобто невідступно стежить за всіма приписами Церковного Уставу. Але так само добре знає цей душпастир і Біблію, а в ній сказано: «Віра – від слухання». Тож якщо в храмі звучить рідна, зрозуміла парафіянам українська мова, це спасенніше для їхніх душ, аніж мертва церковнослов’янщина (в основі – діалект давньоболгарської мови).

Дуже потрібні такі працівники на Божій ниві у селах, але досвід отця Сергія ще більше був потрібен у Луцьку. Тож 1994 року його було переведено в Луцький кафедральний собор Святої Трійці, а 1996-го Священний Синод призначив протоієрея Сергія Мельничука-Мартинюка ректором Волинської духовної семінарії. Безліч нових клопотів з’явилось у пастиря, варто лише згадати ті сутужні роки. Але він з притаманною йому ретельністю старався всьому давати лад – і як настоятель собору, і як ректор, і як викладач кількох дисциплін. Згодом отця увільнили від обтяжливих обов’язків настоятеля собору, але він і досі є його кліриком.

Варто згадати, як значні віхи на життєвому шляху панотця і участь у Всеукраїнському православному соборі 1993 року, скликаному для виборів Патріарха, і народження трьох дочок, одна з яких, до речі, обрала чернече служіння Творцеві.

Так і трудиться вже сорок літ на Божому винограднику цей невтомний працівник, повсякчас пам’ятаючи Господню заповідь: «Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду...» Нехай же для цієї праці наш Небесний Отець ще довго дає багато снаги отцеві Сергію.

Волин. єпарх. відом.– 2007.– № 8–9 (33–34)