Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

РИТУАЛЬНА НЕЧИСТОТА?
Дещо з обов’язкового вдавнину – не доконечне в наші часи

Запитання

Чи справді жінка під час місячних вважається нечистою? Чи дійсно їй не можна в цей період заходити до храму, сповідатися, причащатися?

Відповідає священик Андрій Ротченков

Поняття нечистоти фізіологічних виділень людського тіла прийшло до нас зі Старого Заповіту. Нечистими, тобто тими, хто потребує очищення, вважаються на його сторінках жінки під час післяродових і місячних виділень.

Догматичних перепон для причастя жінок під час менструації немає. Бо священик зобов’язаний причастити жінку, якщо вона в тяжкій хворобі або є загроза її життю, незважаючи на те, що в неї критичні дні або вона породілля.

Канонічних перепон щодо цього також немає, бо вселенські собори не торкались цієї теми. Однак маємо два авторитетних із канонічного погляду джерела, які прямо протилежно дивляться на це питання. Це правила святих Афанасія Великого та Діонисія Олександрійського, а також Олександрійського єпископа Тимофія, які були схвалені на помісному Трульському соборі.

Святий Діонисій Олександрійський категорично забороняє жінкам приступати до Причастя в згаданому фізіологічному стані. «Про жінок, які перебувають в очищенні, чи дозволено їм у такому стані заходити в дім Божий, вважаю зайвим і запитувати. Бо не думаю, щоб вони, якщо є вірними і благочестивими, будучи в такому стані, насмілились приступити до Святої Трапези... Бо й жінка, що кровоточила дванадцять років, заради зцілення доторкнулась не до Нього, але лиш до краю одягу Його». З ним погоджується єпископ Тимофій.

А ось Афанасій Великий категорично виступає проти всіляких обмежень у цій області: «...Скажи мені, що має гріховного або нечистого якесь природне виділення, як, наприклад, якби хтось хотів звинуватити за витікання мокроти з ніздрів чи слини із вуст... Лише тоді ми оскверняємось, коли чинимо гріх...»

Апостольські постанови – давньохристиянська пам’ятка – також виступають проти заборон і обмежень у цьому питанні. «...Бо ні законне єднання, ні пологи, ні кровотеча ... не можуть осквернити природу людини або відлучити від неї Духа Святого, але одне нечестя і беззаконна діяльність». У 27-му параграфі ці заборони жорстко названі «пустими і беззмістовними вигадками нерозумних людей».

У зв’язку із цим постає питання: як Християнство пояснює старозаповітну нечистість? Як вважають святі отці, Господь наказував дотримуватися старозавітних приписів про нечистоту виділень тіла не тому, що вони нечисті за природою, але тому, що вони є наслідками гріховної зіпсутості. Адже покаранням за гріх стала смерть, тому нечистота – у кожному мертвому тілі, а отже кров, яка втратила свої функції, – мертва, тобто нечиста. Також пояснюють, що Господь використовував поняття нечистоти для стримування від недоречних супружніх єднань під час кровотечі.

У християнському храмі не може бути ніякої іншої крові, окрім Христової. Тому коли священик випадково пораниться, він зупиняє кровотечу і лише після цього продовжує службу.

Християнство у зв’язку з ученням про перемогу над смертю і відмовою від багатьох старозавітних постанов відкидає і старозавітне вчення про нечистоту.

Чому ж Церква не відмінила цієї старозавітної постанови? Можна стверджувати – з огляду на їхню практичність. Адже далеко не кожній жінці тілесна слабкість може дозволити належним чином приготуватися до Причастя. Також із гігієнічних міркувань тій, що очищається, варто дочекатися закінчення очищення, щоб прийняти таїнство Хрещення (крім випадку, коли є загроза життю). Так само, очевидно, не слід приступати в згаданий період до звершення Шлюбу, бо після цього звичайно відбувається і фізична близькість подружжя. Однак якщо немає можливості перенести час звершення Вінчання (з огляду на піст, що настає, чи раптовість початку виділень і т. п.), священик не має канонічного права відмовити у вінчанні тим, що хочуть брати Шлюб.

Сучасна церковна практика не надає цим заборонам великого значення. Жінкам, які працюють у церкві, не складають графіка роботи залежно від їхніх фізіологічних циклів. У багатьох регентських та іконописних відділах семінарій критичні дні не сприймаються як поважна причина для пропуску занять, співанок або служб. Відомий російський богослов диякон Андрій Кураєв причину цього вбачає в сучасній доступності й розповсюдженості засобів гігієни.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що канонічних чи догматичних перепон до причащання жінок під час місячних чи післяпологового періоду немає. Але церковною практикою виробилася рекомендація в ці дні дотримуватись певних обмежень. Причина цих обмежень лише зовнішня, фізіологічна. Христос завжди засуджував сухе, заскорузле дотримування правил. Коли існує нагальна духовна потреба, то жінка в дні фізіологічного очищення, з необхідною обережністю і вживши гігієнічні заходи, може приходити в храм, прикладатися до ікон, приймати антидор і освячену воду, приступати до таїнств. Коли ж нагальної духовної потреби немає, то доцільно обмежити себе в цьому. Глибину цих обмежень треба покласти на розсуд самої жінки і її духівника. Як про це радить великий святитель Григорій Двоєслов, папа Римський: «Залиште жінкам на власний розсуд, і якщо вони під час місячних не насміляться підходити до таїнства плоті і крові Господніх, слід похвалити їх за благочестя. Якщо ж вони, звикнувши до благочестивого життя, захочуть прийняти це таїнство, не слід їм забороняти».

Від редакції. Ця публікація викликала дискусію в церковних колах. Багато хто вважає, що вона дещо протирічить православній традиції. З цього приводу рекомендуємо обов’язково прочитати відгук секретаря духовної консисторії ігумена Марка (Левківа) «Довіритись духівникові».

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Надсилайте їх до редакції на адресу 43025, Луцьк, Градний узвіз, 1 або телефонуйте - (0332) 72-21-82

Волин. єпарх. відом.– 2008.– № 08–09 (45–46)