Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Образ «Христос-Вседержитель»

Образ «Христос-Вседержитель». XV ст., с. Річиця Зарічнянського району Рівненської області. Дерево, левкас, жовткова темпера, позолота. Реставровано у Львівському філіалі Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Зберігається в Рівненському краєзнавчому музеї.

Річицький «Христос-Вседержитель» є шедевром іконописного мистецтва, який чудом дійшов до нас від часів, коли Османська Туреччина загрожувала всій Європі, а на Волині запекло змагалося Православ’я з наступаючим Католицизмом, відстоюючи давні візантійські засади в християнському образотворчому мистецтві.

Наша велика християнська культура розквітла в Київській Русі, а після ординської навали не зникла, а продовжила свій розвиток у Волинсько-Галицькому князівстві. На думку фахівців, український давній іконопис є довершеністю образності, рівної їй або навіть подібної не знає історія світового мистецтва. Літописні джерела розповідають про активне культурне життя Волині, яке за масштабністю не поступалося київському. Волинські князі будували міста, а в них ставили храми і щедро їх прикрашали різним дорогим начинням, у тому числі іконами, написаними на золоті. Великі храмові дари князів свідчать про те, що на наших землях були високорозвинені як ремесла, так і малярство.

Українська культура зазнала багато втрат на історичному шляху. Найдавніший волинський іконопис представляють поодинокі твори, деякі з них виявлено лише недавно, коли пошук став активним і цілеспрямованим. Відкрито Тростянецьку ікону Богородиці, написану тим самим майстром, що і Річицький Христос. Сенсаційним було представлення після реставрації Дорогобузького образа Богородиці XIII століття (зберігається у Рівненському краєзнавчому музеї).

Річицький Христос творився в елітному, високоінтелектуальному середовищі монастиря. Духовенство Волині входило до православної ойкумени, яка у XV столітті активізувала єднальні процеси перед загрозою краху Візантії, творила єдину інтернаціональну православну культуру. В ті часи в іконописі відбувалося звернення до класичних форм візантійського мистецтва, які сформувалися після іконоборчих процесів у IX–XII століттях і ввібрали молитовно-містичний досвід усієї Православної Церкви. За християнською естетикою ікона через символи, закладені в лініях і кольорах, вказує на найвищу небесну красу, подібно, як музика ховається у нотних знаках. За словами о. Йоана Мейєндорфа, візантійська культура відкрила в людській природі щось фундаментально істинне щодо Бога. Волинський іконопис XV століття був вірний віднайденим формам, бо вони символізували акт збереження віри, і тому відзначався особливою стриманістю і внутрішньою зосередженістю.

Річицький образ Уседержителя вражає високим рівнем виконання. Лик Спасителя несе печать аскези. Риси витягнуті, погляд строгий і проникливий, за тамованістю емоцій читаються пережиті страждання. В зображенні тіла відчуття об’єму строго дозується, натомість підкреслюється його світлоносність із допомогою білих ліній на високих місцях. Ікона моє золоте тло і золотий асист (тонкі лінії на одязі), філігранно покладений на зеленавий гіматій (плащ) Христа. Ці золоті лінії підкреслюють пластику кожної складки, подекуди переходять у так звані гребінці, тобто площини. Асист символізує присутність благодаті Святого Духа. Надзвичайно майстерно виконаний рожевий хітон Ісуса. Згин тканини позначає графіка прямих ліній від чорного до світло-рожевого і білого кольорів. На правому плечі Христа золотистий клав – стрічка, яка є ознакою духовної влади. Права рука замотана в плащ до зап’ястя і притулена до грудей. Пальці складено іменословно, тобто за малюнком пальців можна прочитати літери імені Ісуса: І, С, Х, С. Також цією рукою Він вказує на розгорнуту книгу, слова якої говорять про Ісуса як Учителя, Проповідника найвищих істин: «Азъ єсмь свѣтъ миру, ходяи по мнѣ нє имать ходити въ тмѣ, но имать свѣтъ животьный. Ащє азъ свѣдѣтєлствую о сєбѣ. Истинно єсть свѣдѣтєлство моє». На краях ікони розміщено дванадцять апостолів Христових. Вони свідчать про Його світлоносне вчення, зафіксоване в письменах, які тримають у руках.

Півпостаті Богородиці та Йоана Хрестителя подано у верхніх кутах, вище голови Вседержителя. Разом з Ісусом вони творять Триморфон, тобто основу іконописного ряду «Моління» (гр. Деісіс, абоДеісус). За традицією, в молінні Христа як Справедливого Суддю представляють у Судний день із книгою в руках. Богородиця і Предтеча як найсвятіші серед людей вимолюють у Спаса прощення людських гріхів, про що говорять їх повернуті постаті та молитовно здійняті руки.

Поєднання в одній іконі кількох богословських сюжетів вказує на давність її традиції. Одним з візантійських її прототипів можна вважати мозаїчний образ першої половини XII століття «Христос Милостивий». Отже, наші митці були добре знайомі з давніми зразками, тобто освіченими на той час людьми.

Відомий мистецтвознавець Володимир Овсійчук відзначив, що Річицький образ Вседержителя «належить до тих унікумів, які не мають безпосередніх аналогій, як більшість прославлених ікон в українському мистецтві». Щасливою подією в нашому духовному і культурному житті стало виявлення ще однієї ікони цього ж майстра – чудотворного образа Тростянецької Богоматері Одигітрії. Воно укріпило наше переконання, що ці твори малювалися на Волині місцевим талановитим іконописцем.