Сайт нашої Церкви
Сайти нашої єпархії
Наші банери
Лічильники
СМІТНИК НА КЛАДОВИЩІ
Віктор ГРЕБЕНЮК
1995 року популярна тоді «Народна трибуна» надрукувала оцей мій допис. Днями знову довелося побувати на описаному місці. На жаль, тема кореспонденції десятилітньої давнини і досі на часі...
Давно чув про старий цвинтар по вулиці Франка в Луцьку. Старі люди кажуть – «могилки на Яровиці», та все не траплялося зайти. Якось же випадком був у тій місцині, і ходив я тим невеличким гробовищем, і, приголомшений, довго не міг отямитись.
Власне, цвинтаря нема. Є посадка, загиджена купами покидьків, усілякої ламані, різним непотрібом. Є – то тут то там – мізерні горбочки землі: з-під сміття проростає барвінок, під сміттям лежить хрещений люд. Деякі могили розрито... і ями поховальні хтось перетворив на вигрібні: всюди бридь і сморід.
Під ногами – оцупки замшілих дерев’яних хрестів. Шматки бетонних розп’ять. Уламки пам’ятників. Кілька надгробків зрушено, і вони лежать, безпомічні, мов повалена совість. На інших же можна прочитати прізвища покійників і роки поховань. Овва, тут хоронили ще наприкінці сорокових!
Чия злочинна рука знищила це кладовище? І хто, байдужий до смерті, – чужої і, зрештою, до своєї – перетворив гробки на смітницю? І де рідня, одновірці небіжчиків?
Відомий луцький краєзнавець Вальдемар П’ясецький розповів історію цього цвинтаря. У 1860-х роках кілька фортів (замкнутих укріплень) навколо Луцька, що вже відслужили своє, було віддано під православні кладовища. Ці ж форти, своєю чергою, було зведено на стародавніх курганах, правдоподібно – на місцях погребінь. Так виникли могилки, що про них мова, і належали вони церкві на Черничах або ж, згодом, Свято-Троїцькому соборові. У другій половині 1940-х, коли стали ховати на кладовищі по Рівненській, гробки по вулиці Франка закрили. Згодом цвинтар запустів, його понищили хулігани, засмітили навколишні мешканці...
З цієї ситуації є два виходи. Навести елементарний порядок на погребищі, обнести парканом, доглядати за вцілілими похованнями. Або ж – перенести на міський цвинтар у Гаразджу за відповідною цьому процедурою: зі священиками, санітарною службою тощо. Адже закриття і знесення старих кладовищ неминуче: за тисячі літ наша древня земля буквально перетворилася на некрополь. Сотні поколінь наших пращурів удобрили своїми тлінними останками ґрунт, що на ньому сіються пшеничні лани, зводяться споруди: у нашому місті це, наприклад, Хрестовоздвиженський храм, монастир шаріток...
Культура мертвих, культура поховань – то культура живих. Ми хочемо, щоб наші нащадки повелися з нашими кістками по-людськи? Поводьмося так із кістками предків.
А поки що – смітник на кладовищі... Тільки на кладовищі?
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи