Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

РОЗДІЛЕНІ ПРАВОСЛАВНІ, ЧАС ЄДНАТИСЬ!

Протоієрей Михайло БУЧАК

На вулиці стояв гарний літній день. Закінчивши свої справи в Луцьку, я зупинив маршрутне таксі, що прямувало на Рожище. Увійшовши, привітався з усіма пасажирами по-християнськи: «Слава Ісусу Христу!». У такий момент серце завжди сповнюється радістю, щоб там не говорили: Християнство живе.

До мене одразу ж підсіла жінка середнього віку з явним бажанням поспілкуватись. Наша розмова на різні християнські теми тривала аж до того часу, поки я не попросив водія зупинитись біля Свято-Покровського храму у селі Маяки. У погляді жінки спочатку промайнуло здивування і, немов вистріливши, вона запитала: «А ви з якого Патріархату?» Я спокійно відповів: «Київського». Вона продовжувала здивовано дивитись на мене: ряса, хрест, борода, довге волосся – і Київський Патріархат!! У її очах здивування раптово змінилось холодною злобою: «Раскольник. Будеш вічно горіти в пеклі».

Боже, де поділась та християнка, з якою я ще хвилину тому розмовляв про любов і милосердя! І я без образи чи злоби сказав їй у відповідь: «Так, скоріш за все, за свої гріхи я потраплю в пекло. А Ви себе, напевне, бачите в Раю, де будете, з любов’ю до ближнього, радіти, дивлячись, як я мучусь у пеклі. Спаси Вас, Господи».

Вийшовши біля храму, я йшов додому і думав: ось воно, сповнення слів Спасителя: «І багато хто в той час спокуситься, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. Постане багато фальшивих пророків, – і зведуть багатьох. І через ріст беззаконня любов багатьох охолоне. А хто витерпить до кінця, – той буде спасенний». Я розумію, що ця жінка мало в чому винна, і що слова ненависті, які вона промовляла до мене, вкладені в її уста саме тими «фальшивими пророками», про котрих попереджав Спаситель. І все ж стає моторошно, коли подумаєш, скільки сьогодні таких лжепророків проповідує ненависть до ближнього з церковних амвонів. Можливо, вони не читали Святого Письма або їм не відомі слова Святих Отців про любов до ближнього.

Що ж говорили праведники про віру без любові до ближнього?

Блаженний Августин писав: «Віра християнська з любов’ю звершується. Віра без любові – від диявола». То чи не про вас, проповідники міжконфесійної ворожнечі, говорив Спаситель: «Ваш батько – диявол»?

Старець Амфілохій зі Святої гори Афон говорив: «Я народився, щоб любити людей. Для мене не є важливим, хто вони: турки, чорні чи білі. В особі кожної людини я бачу образ Божий, і заради цього образу Божого я готовий пожертвувати всім».

То чому ж, брати і сестри у Христі Ісусі з Московського Патріархату, ви не бачите цього образу Божого у нас, православних Церкви Київського Патріархату? Можливо, ви нагадаєте мені про канони. Але і тут Святі Отці не підтримують вас. Цікавими в цьому плані є розмірковування новопрославленого святителя Іоана Максимовича: «Деякі православні по-сектанськи захищають своє православ’я, використовуючи тексти Писання чи канони, як палиці, лаючись на сектантів чи своїх же православних, захищаючи віру свою без надії на Бога, без любові до людини».

Але нехай не радіє ворог роду людського: незважаючи на те, що багато хто з представників Московського Патріархату вважає мене ворогом, я люблю вас, брати і сестри у Христі Ісусі, вас люблять мільйони православних Київського Патріархату, і цю любов неможливо зруйнувати, бо її наріжним каменем є слова Святого Письма: «Улюблені, – любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов».

Волин. єпарх. відом.– 2005.– № 06 (07)