Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ОПИC РАЮ
«І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла» (Бут. 2:8–9)

«І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив» (Бут 2:8). Створивши першу людину, Всевишній не залишає її напризволяще, а промишляє про неї. Це перш за все виражається в тому, що поселяє її в особливо приготовленому, кращому місці на землі, «в Едемському саду» (по-єврейськи «ґан Еден»). Єврейське слово «Еден», означає назву країни, «ґан» – огороджене місце, «сад» (Втор. 11:10; Іс. 51:3; Єр. 31:8–9). В інших місцях Біблії рай називається «садом Божим» (Бут. 13:10; Єзек. 28:13; 31:8), або «садом Едему» (Бут. 2:15; Бут. 3:23–24; Йоїл 2:3), або ж просто «Едемом» (Єзек. 31:9 та ін.).

«…На сході...». Деякі з біблійних перекладів це географічне позначення замінюють хронологічним, перекладаючи єврейський термін «мікседем» висловом «на початку». Але грецький, сирійський, церковнослов’янський і український переклади подають саме – «на сході», бо і в інших місцях Біблії цей термін зазвичай позначає місце, а не час (Бут. 3:24; 4:16). Країна Едем, яку, за вказівкою інших священних книг (Іс. 37:12; Єзек. 27:23), потрібно шукати в басейні Тигру і Євфрату, дійсно лежала на сході від Палестини. 

«…І примістив там людину...». Отже, перша людина була створена поза раєм, туди вона введена згодом.

«І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла» (Бут. 2:9).

Посеред усіх райських дерев, які усолоджували погляд і живили тіло людини, стояло одне, що володіло чудодійною силою, – дарувало безсмертя тому, хто куштував від його плодів (Бут. 3:22), за що й отримало назву «дерево життя». Ця особливість не була, без сумніву, його природною властивістю, але представляла один із видів надприродної дії божественної благодаті, пов’язаної з куштуванням його плодів як із зовнішнім, символічним знаком. Тому крім буквального розуміння (Одкр. 2:7; 22:2), дерево життя, як у самому Писанні, так і в отців Церкви отримало таємничо-прообразне значення, вказуючи головним чином на хресне древо, яким Господь повернув нам духовне життя, і на таїнство Євхаристії як спасительний плід цієї хресної жертви (Ін. 6:51–58), що веде до вічного блаженства.

«…І дерево пізнання добра і зла.». Це було інше знамените райське дерево, що росло по сусідству з першим (Бут. 3:3, 2:9), але володіло, як відкрилося згодом, прямо протилежними йому властивостями (Бут. 3:17). Бог обрав це дерево як засіб випробування віри і любові Адама, а також його вдячності до небесного Отця, тому Він і дав йому заповідь не їсти від плодів цього дерева. Від цієї-то заповіді воно, ймовірно, й отримало свою назву. «Дерево пізнання, – говорить митрополит Філарет (Дроздов), – яке було обрано знаряддям випробування, показувало людині, з одного боку, безперервно зростаюче пізнання і насолоду добра в слухняності Богу, з іншого – пізнання і відчуття зла в непослуху». Оскільки взагалі заповідь щодо цього дерева мала на увазі розвиток вищих здібностей людини як розумної істоти, то й на нього перейшла назва «дерево розуміння», або «дерево пізнання». За старозавітною думкою, все пізнання мало моральний характер, тож «добро і зло» беруться тут як два протилежних полюси всього пізнання.