ЧОТИРИ РАЙСЬКІ РІКИ
Андрій ХРОМЯК, викладач ВПБА, кандидат богословських наук«З Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки. Ім’я однієї Фисон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото; і золото тієї землі добре; там бдолах і камінь онікс. Ім’я другої ріки Гихон [Геон]: вона обтікає всю землю Куш. Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]: вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат» (Бут. 2:10–14)
Дуже загальний і вельми загадковий характер біблійної розповіді про рай, зокрема існування в ньому якихось таємничих дерев і особливо – дерева пізнання, був і для древніх єретиків, і для новітніх раціоналістів приводом вважати всю біблійну розповідь про нього суцільною алегорією. Однак Мойсей вказує топографію раю, засвідчуючи цим його колись буквальне існування на землі.
«З Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки».
Ось перша суттєва географічна ознака раю. У єврейському тексті однак ця річка не названа, використане тут слово «нагар» означає взагалі велику ріку, цілий водний басейн, тому іноді вживається навіть щодо океану (Іов. 22:16; Пс. 23:2). Вона, беручи початок у землі Едем, тобто, ймовірно, на півночі Месопотамії, проходила через весь рай і вже на виході з нього розгалужувалася на чотири (ріки до потопу могли мати інші русла, ніж тепер).
«Фисон» – таким було ім’я першої з цих річок. Давня географія не зберегла нам такої назви, але сучасні вчені, мабуть, дослідили деякі її сліди: відкрите в ассирійських глиняних табличках слово «фисан» означає «русло, канал». Оскільки ж ассирійське біблійне ім’я «Фисон» у буквальному перекладі означає «повноводний», то, можливо, під ім’ям першої райської річки треба розуміти один з найбільших каналів давньої Месопотамії, що служив для відведення води з Євфрату прямо в море і відомий у древніх грецьких авторів під назвою Паллокопас. Тією ж обставиною, що в біблійний опис раю вводиться канал, тобто вже штучна споруда людини, не слід бентежитися, бо Мойсей, судячи з усього, описував не первісну, допотопну, а сучасну йому топографію колишнього раю. І це тим більше ймовірно, що канал Паллокопас, за висновком авторитетного географа Ріттера, був проведений по висохлому руслу колишньої річки.
Ближче визначаючи становище річки Фисон, Мойсей вказує, що вона обтікає всю землю Хавила, яка славилася високопробним золотом, запашною смолою бдолах (Числа. 11:7) і дорогоцінним камінням. Біблія знає дві країни з такою назвою: одна – хамітська (тобто населена хамітами) у північно-східному куті Єгипту (Бут. 10:7), інша – семітська, на північному заході від Месопотамії, яка називалася також Іектанідою (Бут. 10:29). За контекстом, тут мова йде саме про семітську Хавилу. З цим збігаються і дані новітніх наукових пошуків, які відкрили в клинописних текстах співзвучне біблійному найменуванню «піщаної землі» Ард-ел-Хавілот, або Халат, по сусідству з Перською затокою.
«Гихон [Геон]: вона обтікає всю землю Куш». Розташування другої райської річки так само досить суперечливе, і тому краще почати з визначення країни, яку обтікала. У єврейському оригіналі вона називається «землею Куш», тобто місцем проживання кушитів, нащадків молодшого сина Хама – Куша, або Хуса (Бут. 10:5–8). Перекладачі на грецьку відтворили це словом «Ефіопія», чим подали багатьом привід шукати країну в північно-східному кутку Африки, по сусідству з Гислом, куди дійсно згодом і переселилися хаміти (Єр. 2:18). Але первісною батьківщиною кушитів, за Біблією (Бут. 10:6–10) і пам’ятками клинописної літератури, був східний берег нижньої течії Тигру і північно-східний кут Перської затоки, саме та сама долина Сеннаар, у якій, за Святим Письмом, осіли нащадки різних народів після вавилонського стовпотворіння. Згуртувавшись під переважним впливом кушитів, вони й утворили особливий народ, відомий у клинописних текстах під ім’ям Kassu, що співзвучно з біблійним «Куш». «Якщо ж Куш те саме, що Kassu, – говорить проф. Деліч, – то і Гихон можливо ототожнити з Гуханом, мессопотамським рукавом Євфрату». Але це, підкреслимо, лише одна з версій.
«Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]: вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат».
Імена двох останніх річок не становлять труднощів, оскільки водні артерії під цими назвами існують і нині. Тут тільки може викликати де¬який подив напрям Тигру – на схід (або, як неточно перекладають грецькі тлумачі, а за ними і слов’янські, – «навпаки») від Ассирії, тоді як сама Ассирія мало не вся лежить на схід від Тигру. Можна припустити, що під «Ассирією» тут розуміється не країна, а місто, ім’ям якого звалась і вся держава, і руїни якого відкрито, дійсно, на східному березі Тигру (містечко Кілет-Шергі).
Таким чином, зіставляючи дані Біблії з відкриттями новітньої ассирології, місцезнаходження раю найдоречніше визначити у Мессопотамській рівнині. За висновком ряду видатних учених (Ролінсона, Шрадера, Деліча, Якимова та ін.), біблійний ган-Еден тотожний з «ган-ідімі» – ассирійських текстів, і, отже, лежав у Вавилонії. Безперечна реальність земного раю встановлюється також багатьма іншими місцями самого Священного Писання (Бут. 13:10; 31:8–9 та ін.).
Не розумієте деяких місць у Святому Письмі? Бажаєте ґрунтовних пояснень окремих цитат із Біблії? Звертайтесь до редакції «Волинських єпархіальних відомостей»
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи