Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Генеалогія сифітів

«Ось родовід Адама…». Це – заголовок цілого нового розділу, подібно попередньому (2:4) і ряду наступних (Бут. 10:1; 11:10, 27; 25:12, 19; 36: 1; 37:1). Перекладаючи цей заголовок історії сифітів на мову сучасних понять, ми повинні були б сказати: «ось перелік нащадків Адама». Оскільки далі йде мова тільки про сифітів, то, очевидно, цей перелік стосується не всіх, а тільки найближчих до нього нащадків, споріднених не стільки по плоті, скільки за духом.

«…коли Бог створив людину… в день створення їх…». Приступаючи до перерахування нащадків, буттєписьменник не без мети згадує про створення родоначальника і жінки його за образом Божим. Можливо, він хотів наголосити читачеві, що перераховані нащадки Адама через нього ведуть свій рід ніби від самого Бога; що Бог, створив Адама за образом Своїм і подобою, тобто ніби першого члена родоводу (Лк. 3:38).

«Адам жив сто тридцять [230] років і породив [сина] за подобою своєю [і] за образом своїм, і нарік йому ім’я: Сиф». У викладі самої родової таблиці біблійний автор, починаючи з Адама, дотримується одного порядку: назвавши ім’я патріарха, вказує на його вік у момент народження в нього наступного члена роду, потім визначає кількість років решти життя цього патріарха, підводить загальний підсумок його довголіттю і закінчує все це згадкою про його смерть.

У деяких хронологічних датах, які відносяться головним чином до часу народження у того чи іншого патріарха сина, помічається неузгодженість між російським і церковнослов’янським текстами через відмінності в єврейській і грецькій Бібліях. Ця різниця, ймовірно, випадкового походження (внесено якимось перекладачем або переписувачем) і в усякому разі ніякого серйозного значення для суті віри не має. Вона лише наочно доводить ту очевидну істину, що в Біблії немає точної хронології, а наявна – досить умовна й відносна і, принаймні, в деяких розділах, цілком імовірно, внесена пізніше.

Інше, ще більш важливе питання – про вражаюче довголіття сифітів. За нього, перш за все, говорить факт попереднього райського безсмертя людини: хоча через гріхопадіння людина і втратила цей божественний дар, однак хвороба смертності могла лише поступово розібрати первісну фортецю організму.

Це до певної міри підтверджується рядом паралельних переказів інших древніх народів, записаних єгипетським жерцем Манефоном, фінікійським – Мохом, халдейським – Берозом.

«Адам… породив [сина] за подобою своєю [і] за образом своїм». Цими словами досить виразно встановлюється природженість основних духовно-фізичних властивостей людської природи. На потомство Адама перейшли як риси закладеного в його природу образу Божого, так і властивості тієї гріховної подоби, які затемнили цей божественний образ у факті гріхопадіння (Бут. 1:28; 3:16; Рим. 5:12).

«Днів Адама після народження ним Сифа було вісімсот [700] років, і породив він синів і дочок. Усіх же днів життя Адамового було дев’ятсот тридцять років; і він помер. Сиф жив сто п’ять [205] років і породив Єноса. Після народження Єноса Сиф жив вісімсот сім [707] років і породив синів і дочок».

Трьох синів Адама і Єви Біблія називає на ім’я й одну дочку – імовірно, дружину Каїна (4:17). Але крім них, як видно з наведених слів, були ще сини і ще дочки, які не згадуються тому, що не відігравали істотного значення в історії божественного домобудівництва. Такі ж відомості маємо і про сім’ї інших патріархів цієї генеалогії, звідки ще раз переконуємося, що вона не являє повного списку всіх сифітських родів, а позначає лише обраних особистостей, які чимось особливо виділилися в історії людського спасіння.

«Усіх же днів Сифових було дев’ятсот дванадцять років; і він помер. Єнос жив дев’яносто [190] років і породив Каїнана».

Філологічний аналіз імені патріарха Каїнана відкриває тотожність його значення з ім’ям «Каїна», тобто «придбання, володіння». Це, зрозуміло, не кидає на цього благочестивого сифіта ніякої тіні, бо й ім’я Каїна, за вкладеною в нього ідеєю, було знаменним і світлим (4:1).

«Після народження Каїнана Єнос жив вісімсот п’ятнадцять [715] років і породив синів і дочок. Усіх же днів Єноса було дев’ятсот п’ять років; і він помер. Каїнан жив сімдесят [170] років і породив Малелеїла».

«Каїнан … породив Малелеїла», що в перекладі означає: «хвала Богу», або «який прославляє Його». Цим вказується, очевидно, на процвітання релігійних інтересів при Каїнані, синові Єноса – першого організатора служіння Богові, у складі якого чільне місце займало урочисте призивання і прославляння Творця (4:26).

«Після народження Малелеїла Каїнан жив вісімсот сорок [740] років і породив синів і дочок. Усіх же днів Каїнана було дев’ятсот десять років; і він помер. Малелеїл жив шістдесят п’ять [165] років і родив Яреда. Після народження Яреда Малелеїл жив вісімсот тридцять [730] років і породив синів і дочок. Усіх же днів Малелеїла було вісімсот дев’яносто п’ять років; і він помер».

«Малелеїл … родив Яреда». Походячи від єврейського дієслова «jarad» – що означає «спускатися, сходити», ім’я цього нового патріарха вказує на нього як на людину, яка звідкись «сходить, спускається, падає». Маючи як буквальне, так і переносне значення цього слова, ми вправі припускати, що йдеться як про фізичне сходження сифітів з якоїсь висоти, так і про їхній моральний занепад. Покоління Яреда, п’ятого від Адама через Сифа, було сучасником поколінню Ламеха, п’ятого від Адама через Каїна; з іншого боку, існує передання, що спочатку сифіти жили на висотах, а каїніти в долинах. То не позбавлено правдоподібності, що сифіти, захопившись за часів Яреда красою сучасних їм каїнітів (на чолі яких стояла прекрасна Ноема, 4:22), спустилися зі своїх висот у долини каїнитян, вступили з ними у згубні зв’язки і через це морально впали. Ця думка, виходячи з філології, опирається і на древньоюдейську традицію (занесену, між іншим, у книгу Єноха).

«Яред жив сто шістдесят два роки і породив Єноха. Після народження Єноха Яред жив вісімсот років і породив синів і дочок. Усіх же днів Яреда було дев’ятсот шістдесят два роки; і він помер».

«Яред… породив Єноха». Ім’я цього патріарха, відоме нам вже з генеології каїнітів, вказує на його носія як на відновлювача, зачинателя, освятителя, словом – на щось нове і як початок, присвячений Богу. Але в той час, як Енох-каїнитянин був початком мирської могутності й культурного панування їх (яке виразилося в побудові і названого на честь нього першого міста), Єнох-сифітянин, навпаки, явився типовим представником первісної віри, надії і благочестя, словом – усього того, що об’єднано в понятті старозавітної «праведності».

«Єнох жив шістдесят п’ять [165] років і породив Мафусала».

У дослівному перекладі з єврейської це ім’я, на думку авторитетних гебраїстів, означає «чоловік стріли, людина зброї». Оскільки, за більш імовірним обчисленням, Мафусал загинув у рік до потопу, то вважають можливим бачити в його імені символічне пророцтво його смерті від цієї стріли божественного гніву, тобто від потопу. І це тим більше ймовірно, що батько Мафусала праведний Єнох, за словами апостола Юди (14–15), пророкував про потоп і, отже, в дусі цього передбачення легко міг дати відповідне ім’я і своєму синові.

«І ходив Єнох перед Богом, після народження Мафусала, триста [200] років і породив синів і дочок».

«І ходив Єнох перед Богом…». Подібний вираз зустрічається в Біблії неодноразово (6:9; Мих. 6:8; Мал. 2:6 та ін.). І скрізь він означає вищу ступінь морального спрямування життя людини, коли вона стала глибоко перейматися почуттям божественної всюдиприсутності, яка очима віри ніби постійно бачить Бога перед собою і відповідно до цього влаштовує кожен крок свого життя.