Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ПОКРОВИТЕЛІ ПРОМІНСЬКОГО ХРАМУ
Свято-Михайлівській церкві в селі Промінь Луцького району – 120 років

Наталія ВОЗНЯК, вчителька Промінської ЗОШ

Історія

Неподалік від Луцька знаходиться невелике, але красиве село Промінь. Таку назву воно отримало тільки 1964 року, а до того називалося Пулганів, чи Пілганів. Письмових історичних свідчень про час виникнення села чи походження його назви немає. Знаходили на території монети босфоранські та херсонеські III–II ст. до н.е., чеські, литовські та російські пізніших часів. Тож, можливо, поселення тут існувало уже не одне тисячоліття. Перекази свідчать, що назва села походить від імені татарського хана Пулгана, який перебував тут зі своїм військовим загоном. Спочатку село називалось Пулганів, або Пулханів, пізніше – Пілганів. Довгий час було родинною садибою відомих на Волині дворян Третятковичів. Колись його частина належала до Луцького домініканського монастиря та після польських повстань була конфіскована.

За переказами, церква тут існувала ще з XVII-XVIII століть. Та наприкінці XIX-го на кам’яному фундаменті старого храму був збудований дерев’яний. Церква зводилася за кошти парафіян, хоч їх було і небагато (77 дворів – 483 мешканці). Великі пожертви зробили місцеві пани Ягодзінський і Зарембський, допомагали і жителі інших сіл парафії – Коршовця, Голишева, Вербаїва, Новостава. Пан Зарембський та його син поховані біля храму. Їх могили є тут і зараз.

Багато випробувань випало на долю Свято-Михайлівського храму. Правилося тут навіть у часи воєнних лихоліть. Залишилися на стінах сліди від куль і навіть від снаряда. Та оберігали храм Архістратиг Михаїл і Божа Матір. Досі у храмі зберігається чудотворний образ Богородиці Пілганівської.

У 60-х роках влада закрила церкву, і кілька років тут існував нікому не потрібний музей атеїзму. Та селяни зберегли свої святині, відремонтували храм із 1989 року тут знову звучить слово Боже.

Зараз у церкві служить отець Володимир Дрозд. Він каже: «Справжнє багатство храму цього – його люди. Усі турбуються про церкву, всі допомагають, всі працюють. Я хочу щиро подякувати нашим прихожанам. Хай Господь благословить їх усіх!»

«Тоді я до вас прийду, як буде кривава річка через село йти»

У Свято-Михайлівській церкві зберігається незвичайна старовинна ікона. Навіть її походження овіяне таємницями і легендами. Старші люди села розкажуть вам те, що почули від батьків чи дідів.

Одного разу чоловік пас худобу біля річки Чорногузка і раптом побачив на воді ікону Божої Матері та почув голос: «Тоді я до вас прийду, як буде кривава річка через село йти». Наляканий і схвильований, побіг він до людей. Приходили священики з парафіянами із різних сіл, хотіли забрати чудесний образ у свої храми. Ікона або зникала, коли до неї підступали, або з церкви поверталась на те ж місце. І тільки коли парафіяни Пілганова принесли її у Свято-Михайлівський храм, вона там залишилася. І на стіні над образом з’явилось зображення великого ока. За іншими переказами, слова Богородиці люди почули у церкві. Ніхто не може пояснити значення тих слів. Лякають вони людей, але водночас і вселяють віру, що Матір Божа була і буде Заступницею і храму цього, і його прихожан, і всього села.

На іконі Діва Марія тримає на руках маленького Ісуса. Унизу чітко проглядається напис старослов’янською мовою: «Образ Чудотворної ікони Божої Матері Пулганівської рік 1885». За іншими джерелами, ікона була написана почаївськими майстрами 1841 року. Зображення прикрашене чеканкою. Зараз ікона дуже потемніла, напис неможливо прочитати. На реставрацію безцінної реліквії потрібні великі кошти, яких у храмі, на жаль, немає. У церкві зберігся старовинний іконостас, прикрашений чеканками ще 1859 року. Ще два цінн образи Старо-Михайлівського храму зберігаються в музеї Волинської ікони: «Спас у славі», пам’ятка мистецтва середини XVI ст., та «Свята Параскева» – створена наприкінці XVII чи на початку XVIII століття.

Храмове святкування

21 листопада – престольне свято Свято-Михайлівської парафії. Але цього року воно особливе – церква відзначає 120-річчя.

Щоб святкове дійство було по-справажньому урочистим і яскравим, віряни доклали багато зусиль і душевного тепла. Улітку храм підремонтували, а перед святом прикрасили новими вишивками, мереживом, квітами.

Давно не бачила старовинна святиня такого велелюддя. Приїхало 12 священиків. Серед гостей були благочинний Луцького району протоієрей Сергій Коць, який очолював Божественну Літургію, та колишній ректор Волинської духовної семінарії протоієрей Сергій Мельничук. У церкві правилася Всенічна, Водосвятний молебень, святкова Служба Божа. Було багато вітань, у тому числі учнів Промінської школи, які відвідують при храмі недільну школу. Були пожертви, подарунки.

Свяшеннодійство закінчилося хресним ходом навколо храму духовенства та мирян і читанням Євангелія.

Минають роки. Свято-Михайлівський храм відкриває двері новим поколінням парафіян, а священик знову починає службу, примножуючи у душах людських любов до Бога й ближніх. І хай буде так і нині, і повсякчас, і навіки віків.

Волин. єпарх. відом.– 2005.– № 11–12 (12–13)