Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ДЖЕРЕЛО З РОДИННОГО ХУТОРА

Анатолій Шеремет, сільський голова Куликовичів на Маневиччині, та його дружина Світлана взялись облагородити ключ, колись дорогий усім односельчанам. До нього приходили як до рятівної криниці, незважаючи на погоду. За радянських часів місце запустили. Подружжя вирішило повернути пам’ятку людям, а щоб вода не втратила помічної сили, ще й освятити.

– Отак та Катерина ходила. О! О! О! – Уляна Трохимчук поволі спускається до джерела. Їй самій уже 87, але йде, бо пам’ятає: та вода має велику силу. Сходить і розповідає про 96-річну бабу Катерину, яка померла 4 роки тому. Самотня жила неподалік, а джерело било нижче. І вона попри вік і неміч чи то влітку, чи то взимку разом з іншими людьми топтала сюди стежку і тягнула на гору з криниці воду. Та вода давала бабі Катерині силу. – Слабі люди просили теї води. Такі, що по 90 років мали й лежали. Колись же лікарів було мало. Та й до тих було далеко. Не знаю, чого старим слабим людям хотілося з теї криниці води. Температуру вони мали чи що? Бо ця вода була така холодная, здоровая.

Пам’ятають про джерело із 30-х років. Не оминають його й тепер, коли йдуть на сінокіс чи женуть на пашу корів. Тягнуться з віддалених кінців. Люди вірять у цілющість води з цього ключа. 

– Вона сильно спрагу втамовує, – продовжує донька баби Уляни Тетяна Войтович. – Як пі¬деш нап’єшся, здається, аж стаєш здоровшим від неї. Сильно така холодна приємна водичка.

Тепер над джерелом купол, увінчаний хрестом. Шеремети купили стару хату неподалік, де жили прабатьки Анатолія, зокрема, й та сама баба Катерина. Відроджена криниця – в пам’ять про свій рід. 

– Тут ще жили мої дід з бабою, мама провела дитячі роки. Тож згодом ми не раз приходили сюди як до родинного місця: і на Різдво, і на інші великі свята. І це все успадковувалося найперше в душі. А тепер ще й матеріально. Ми люди не вічні, – каже Анатолій Спиридонович. – Хай інші бачать, що це продовження нашого роду. І хай джерело служить людям віками.

Зараз у хаті ремонт. Давнє родинне обійстя тепер належить молодшому синові Шереметів Сергію. Тож за його почином відродилася криниця.

– То було рішення як поклик душі. Зважаючи на те, що це місце було священним для наших пращурів, виникла ідея його увічнити. Ми оновили криничку та встановили над нею маленьку каплицю, щоб і в майбутньому люди приходили та дякували Богові за даровану воду.

До джерела збудували сходи. Тепер спускатися й підніматися безпечно. Криницю укріпили дошками й бетоном. Допомогли працівники водного районного господарства.

– Ми його трошки розширили, щоб був більший об’єм води, – каже пан Анатолій. – По краях забили дубові стовпи і трохи розширили, щоб більше води було.

Урегулювали рівень води – її тут не більше півтора метра. Зайва витікає на луг і живить поблизьку річку. Ключ доволі потужний. Коли під час паводків Стир виходить на заплаву, то струмінь води з криниці витісняє річкову воду і джерело не замулюється. 

– Ми вирішили це джерело присвятити Волинській Богоматері, – повідала нам Світлана Шеремет, – тому що ми волиняни. Волинська ікона Божої Матері була призабута і тепер відроджується. Ми багато знаємо ікон інших, але шанувати треба найперше своє. Джерело також присвячене нашим волинським предкам, які опікувалися ним.

Маневицький декан протоієрей Андрій Закидальський освятив образ Волинської Богородиці, який оберігатиме криницю. Тепер, каже, то настанова для молоді – шанобливо ставитися до цього місця.

– Освячення цього джерела важливе для Волині, зокрема Маневиччини. Так, є справді багато місць, до яких линули люди, щоб попросити в Бога помочі й благословення. Переконаний глибоко, що і тут буде безліч людей, які захочуть доторкнутися до духовного світу і попросити у Всевишнього благодатної зціляючої сили.

27 жовтня джерело освятив митрополит Луцький і Волинський Михаїл. 

– Не кожного Господь сподобить бачити початок будівництва і не кожному Господь кладе на серце зробити якусь духовну річ, – зазначив архієрей. – Здається, дуже просто: взяв і будуєш. Але до цього треба дозріти духовно, бачити внутрішню потребу в цьому. І я можу з приємністю відзначити, що цій родині Творець поклав на серце зробити святу справу.

Воду куликовицького ключа дослідять спеціалісти. Але в тому, що вона помічна, люди не сумніваються. Невдовзі над стежкою до криниці поставлять більшу каплицю. Митрополит заклав капсулу в її фундамент.