Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

НАЧЕ З ЛЕГЕНДИ

Андрій ГНАТЮК

Понад 220 років має храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці в селі Старий Порицьк Іваничівського деканату. Здається, звичайна собі церква – доля ж її незвичайна. Святиню не зачепили кулі війни, її жодного разу не закривали, а на межі лісу й поля стоїть, наче царівна, ховаючи золотаві хрести в зеленому верховітті.

Задум збудувати церкву тогочасні мешканці виношували не один рік. Але сільце, у якому вони жили, оточували болота і пущі. Тому, де має постати дім Божий, люди вирішити не могли. Допомогла Сама Богородиця.

Двоє хлопчаків, випасаючи поблизу лісу худобу, натрапили на пень, поруч із яким стояла ікона. Великого значення не надали. Думали: забув хтось із молільників, і забрали образ. А через кілька днів усе повторилося. Вирішили, що це певний знак. Повідомили старшим людям – і громада взялася зводити храм.

Тепер у ньому проходять практику всі священики деканату. Храм має унікальний іконостас, який поєднує Старий і Новий Заповіти. Про це свідчить верхній ярус іконостасу, який трапляється доволі рідко.

Заходиш – і наче потрапляєш в інший світ. Відчувається, що церква намолена, що тут – велика благодать. Протоієрей Ярослав Мельничук, настоятель парафії та іваничівський декан, згадує випадок, який є підтвердженням тому.

– На наш храм напали злодії. Вони опустили підвісну ікону Божої Матері й хотіли дістати там каміння дорогоцінне. Хоча воно насправді не дорогоцінне, а такі гарні камінці. І коли вони колупнули один-другий, то, як вони розказували самі, на них напав великий страх. Їм здалося, що до церкви йдуть люди, відмикають церкву, – і вони боковими дверима вибігли і зникли. Значить, Пресвятая Діва захистила Свою ікону і цей храм від пограбування.

Незважаючи на старовинність, у церкви ніколи не було великого матеріального багатства. Деякі речі свого часу передали в музей, а дзвони які колись закопали, так і віднайти не можуть. Тепер це одна із мрій громади: щоб до старовинної церкви кликали старовинні благовісти. Сучасні – надто дорогі.

Волин. єпарх. відом.– 2007.– № 8–9 (33–34)