Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Газета Святині Волині

ТІЛЬКИ ДЛЯ ЖІНОК
Світський погляд на життя монастиря зсередини

Юлія СПІРІНА,
завідувачка видавничого відділу єпархії «Ключі»

Жіночий монастир Різдва Христового УПЦ КП у Володимирі. Світлина Данила ЗінкевичаЗзовні темно-сіра, непривітна о цій порі року будівля, сувора під хмарним небом, вразила внутрішньою світлістю: сяюча підлога, білі стіни і склепінчаста стеля, білі мереживні фіранки на вікнах і зелень на підвіконнях. Над цим усім – ікони: Ісуса Христа, Божої Матері, святих отців. Панує тиша, запах чистоти і ладану. Це – жіночий монастир Різдва Христового у Володимирі. І вкотре подумалося: так само монашество ззовні здається суворим, темним і похмурим, маючи всередині світлу, чисту і благодатну душу. Треба тільки вгледітись і побачити.

 

Помешкання

Історична споруда, пам’ятка архітектури (1718–1766 роки), праворуч від Собору Різдва Христового. Кілька літ тому вона мала величезні тріщини в стінах, однак, завдячуючи зусиллям ігумені Марії (Ігнатенко), руйнацію зупинено, відремонтовано два крила будівлі (а є ще і третє). В одному з них розміщено домову церкву Успіння Пресвятої Богородиці, келії сестер, послушницьку келію (кімната для гостей), у другому – кухня, приймальня ігумені, келії.

Домова церква різко відрізняється від пишних храмів, до яких ми зазвичай ходимо. Світла (вікна з трьох сторін), простора, з ніжно-зеленими стінами і високою білою стелею, вона водночас строга і затишна. На стінах та аналоях – ікони. Невеликі, вони підкреслюють враження простору й об’єму. І – самі лише живі квіти, подаровані Богу від серця зі щирою монашою молитвою.

На другий поверх дістаємося дубовими сходами, яким 240 (!) років – вони пам’ятають чи не всю історію монастиря. Відсутність штукатурки на стінах і склепіннях додає величності й суворості коридорам і келіям.

Не можу не сказати про підземну церкву, що під собором. Кругла (точніше, у формі квітки з пелюстками), вона має стелі заввишки до 4,2 метра і ніші для молитви монахів по периметру (колись монастир був чоловічим). Вівтарна частина являє собою триярусні гробівниці, в яких кілька літ тому ще покоїлися останки монахів у вцілілих гробах. На жаль, – каже матінка Марія, – влада вкотре проявила свою сутність, вивізши домовини у невідомому напрямку, не пояснюючи причин. Посередині круглої церкви розміщується кругла ж сповідальня до стелі (має два входи), на якій, власне, стоїть собор. Церква в аварійному стані, тому доступ для відвідувачів туди закритий.

 

Розклад

День у монастирі починається о 7-й годині ранку з молитовного правила, яке, подібно до щоденного ранішнього вмивання, очищає душу й дає спокій і смирення на увесь день.

Легкий сніданок, після якого надходить час послухів (виконання завдань для кожної із монахинь). Найчастіше це господарські справи: прибирання, готування їжі, праця на городах, шиття одягу (нині ж довге не купити), прання, догляд за тваринами, серед яких – декоративний кролик, із яким бавляться і діти, і дорослі.

У недільні та святкові дні для насельниць послухи інші: стояти зі скринькою для збору пожертв, у кіоску з іконами та літературою, співати у хорі тощо. Матінка ігуменя в неділі має такі справи: відвідати своїх духовних дітей, відправити молебні чи акафісти – і не тільки за тих, хто про це просить, а й за тих, хто потребує того найбільше. Звичайно ж, треба й вислухати всіх співрозмовників.

Обід у монастирі – не стільки їжа, скільки спілкування: час, який монахині проводять разом за бесідою.

По обіді знову виконуються послухи, а завершується день приготуванням домової церкви до наступного дня і вечірніми молитвами.

 

Сенс

Найголовніше питання, яке болісно просилося назовні: «Для чого? Для чого Ви пішли до монастиря, бо ж до монастиря не йдуть ВІД чогось, а ДО чогось?» І дивовижно щира, проста і величезна у своїй вірі відповідь: «Щоб славити Бога і дякувати Йому до кінця днів за всі блага, даровані Ним у цьому житті». І ще: «Я хочу бути в Раю, але не біля воріт, а якомога ближче до Нього»...

 

Труднощі й радощі

– Йдучи до монастиря, людина зрікається усього світу заради Бога і дає три обітниці: довічної чистоти, тобто цноти, добровільної вбогості (нестяжання) та досконалого послуху. Найважче, – говорить матінка Марія, – виконувати третю обітницю, яку даєш під час постригу: послуху. Надзвичайно трудно відмовитися від власної волі і бажань. У монастирі усе відбувається виключно з благословення настоятельки монастиря.

– Для жінки, яка приймає постриг, є додаткова складність – змиритися з тим, що ти ніколи не матимеш власних дітей. Тому так мало жіночих монастирів... Але і нагорода на Небі більша, – продовжує черниця.

– Серце і душа радіють, коли бачу, як мої духовні сестри йдуть до церкви при всякій потребі – припасти на колінця, прикластися до ікони, помолитися – і виходять уже заспокоєні, умиротворені.

– Люди до нас приходять зі своїми бідами і проблемами. Відправляємо молебні, служимо акафісти – і Господь допомагає, виводить зі скрути. Допомагають і наші постійні помічники Олег, Тетяна, Віра – хто ділом, хто словом і підтримкою. Велика подяка їм, без них було б складніше, – каже настоятелька.

 

Відвідувачі

Сюди приїздять різні люди. За визначенням ігумені, паломники поділяються на туристів і прочан. Туристи приїхали, пробіглися монастирем, подивилися, купили буклети та іконки і побігли далі. Прочани ж привозять кожен свій біль і, найчастіше, залишають його тут, з Божою поміччю.

– Якщо є у жінки внутрішня потреба, у нас можна залишитися гостею, пожити протягом місяця: жінкам, дівчатам, дівчаткам від 12 років. Запрошуємо усіх, усіх приймаємо. Та витримують далеко не всі – хто два дні, хто два тижні. Але того достатньо людині, щоб розібратися в собі. Йдучи з монастиря, наші гості уже інакше дивляться на світ, на себе, свої справи. Хтось пізнає Бога глибше... Ми чекаємо на прочанок – можливо, котрась із них стане нашою сестрою і служитиме Господу разом з нами, – закінчує тему ігуменя. – Наша адреса: м. Володимир-Волинський, вул. Миколаївська, 14: телефон (03342) 3-87-30.

 

* * *

Повертаюсь додому, у звичну суєту. Враження таке, що покинула джерело світла, чистоти і правди – Самого Бога. Тепер знаю, що Він таки перебуває у Володимирському жіночому монастирі Різдва Христового.

Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 3 (52)

27 березня 2009 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо