Постаті
Виповнилося 100 літ із дня смерті священика Петра Огибовського – будівничого церкви Великомученика Пантелеймона Цілителя в с. Рованці (Гнідава) Луцького районного деканату
Протоієрей Сергій КОЦЬ,
настоятель парафії Великомученика Пантелеймона Цілителя в с. Рованці Луцького районного деканату
Храм, побудований стараннями священика 108 років тому, височить і нині, виблискує сімома золотавими куполами, величними, гучними, дзвонами кличе парафіян. І вони йдуть до нього, просять у Бога, у святого Пантелеймона здоров’я, спокою для душі. Храм завжди був наповнений людьми, у ньому не змовкала Служба Божа. Вболівають за церкву парафіяни, прикрашають її, моляться за «повік незабутніх фундаторів святого храму цього», цебто за отця Петра – насамперед.
Священик Петро Огибовський народився 19 серпня 1857 року в селі Добрятин у сім’ї причетника церкви села Воротнів Луцького повіту. Мав двох братів, теж священиків, – Якова й Олександра, дружину Ольгу і дві дочки – Олену й Анну.
1881 року закінчив Волинську духовну семінарію, був призначений на посаду псаломника в церкву села Піддубці Луцького повіту, а за два роки, вже в сані священика, – у Пантелеймонівську церкву села Гнідава на околиці Луцька...
В очільника «Холмщини» Миколи Онуфрійчука – ювілей
Юлія СПІРІНА,
завідувачка видавничого відділу єпархії «Ключі»
«...Хто впокоряється – той буде піднесений», – так говорить Господь. І вповні ці слова стосуються холмщан, яких було примусово виселено з прабатьківських земель.
Нині волинську громаду холмщаків очолює Микола Онуфрійчук, якому цього року виповнилося 70 літ – поважна дата у житті кожної людини.
Народився Микола Антонович 22 грудня 1937 року в селі Путновичі Холмського повіту в сім’ї коваля. Вона разом із сотнями тисяч співвітчизників зазнала варварської депортації на сухі, непривітні землі Південної України, однак правдами та неправдами повернулася ближче до рідної землі – на Волинь. 1960 року Микола Онуфрійчук, який завжди любив українську мову, закінчив Луцький державний педагогічний інститут і став учителем-словесником. Працював на культурно-освітянській ниві.
З часу виникнення руху земляків-забужан Онуфрійчук – активний учасник згуртування громади, а останніх сім років очолює Волинське обласне ветеранське громадсько-культурне товариство «Холмщина», яке стало найактивнішим громадським товариством на Волині...
Віктор ГРЕБЕНЮК
Думаючи про В’ячеслава Липинського, або ж у польській традиції – Вацлава Ліпінського, згадую слова одного старенького холмщака: «Коли поляки нищили наші церкви, коли насміхалися з нашої мови, коли виганяли з рідної землі, нам і вві сні не могло привидітися, що настануть часи, коли ксьондзи українською мовою дякуватимуть Богові за незалежність України». Проте такі часи настали і прикладів польської приязні українській справі нині чимало. Але в перших десятиріччях ХХ століття Липинський був один з небагатьох, кого можна назвати совістю польської нації щодо українців. Поляк, шляхтич, римо-католик став борцем за незалежність нашої Батьківщини. Ідеї Липинського великою мірою пережили його самого, становлять предмет наукових досліджень і є джерелом наших практичних дій...
Про релігійні мотиви у творчості Івана Франка з нагоди 150-річчя з дня його народження
Священик Віктор ЛІПЧИК,
настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці в с. Хорохорин Луцького районного деканату,
Віктор ГРЕБЕНЮК
«Хоч і пізнав би я всі мови, І віру міг могутню мати, А в серці б я любов не мав – Нічим би був, нічого б не здолав». Ці слова Івана Франка – віршований переспів уривка з Першого послання до коринфян апостола Павла – звучать і тепер для кожного з нас як молитовна заповідь, як дороговказ у виборі життєвого шляху. Від смерті Шевченка ніхто з українців не здобув собі більшого імені як Франко. Коли, за висловом Володимира Винниченка, «час був незвичайний і звичайні закони не діяли», Франко був для Західної України і університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним ніким не затвердженим міністерством культури й освіти.
Як відомо, народився він на Галичині, на Бойківщині, яка на той час входила до складу Австро-Угорської імперії, «тюрми народів». Його батьки Яків і Марія були селянами. Батько працював у кузні, де люди говорили про життя народу. Це місце й стало першою життєвою школою для майбутнього митця. Так само глибоко...
Відбулася прем’єра фільму «Волинська голгофа Братковського»
Віктор ГРЕБЕНЮК
Постать Данила Братковського маловідома в нашій літературі й історії. А проте це ім’я заслуговує на славу. Цей волинський шляхтич, маючи намір вплинути на свою паству та ціле суспільство, що в XVII столітті являло «війну всіх проти всіх», видав за свої кошти накладом 4000 примірників (дуже великим як на той час) польськомовну книгу поезій (фрашок) «Світ, по частинах розглянутий» – єдину в його творчому доробку. Сталося це у Кракові 1697 року...
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи