Основні публікації газети «Волинські єпархіальні відомості»
Андрій ГНАТЮК
Недарма кажуть: світ тримається на диваках. Вони – наче якийсь баланс між буденщиною та романтизмом. І саме вони намагаються витягнути світ із тої діри, куди його так і тягне провалитися.
Мешканець селища Іваничі Євген Петров-Хватов – своєрідний чоловік, односельці з ним мало спілкуються, бо вважають не від світу цього. Він рятує й возвеличує те, що інші би давно зруйнували. Він ставить пам’ятники, сам, своїм коштом – власноруч зроблені або врятовані. Переважно це надмогильні хрести – повалені, занедбані, викинуті як непотріб.
Панові Євгену за 80. Здавалося б, навіщо воно йому. Міг би спокійно доживати свій вік. А з нього енергія б’є джерелом. І коли поспілкуєшся з ним, то розумієш, що він зовсім не дивак. Наодинці робить велику патріотичну справу, що мала би робити держава...
Сергій ДОЛІНСЬКИЙ,
вихованець Волинської духовної семінарії
Нерідко дні народження чи інші свята випадають на Великий піст. Як же повести себе, особливо якщо ви запрошені в гості або ж приймаєте гостей у своєму домі? Чи обов’язково святковий стіл повинен бути пісним?
Церковний устав дозволяє послабити піст, якщо ви приходите в гості, де ваша відмова вживати скоромну їжу може поставити господарів у незручне становище. Своєю відмовою від частування ви можете мимоволі осудити їх за недотримання посту, на тлі власної «святості» це буде принаймні неввічливо. Та й заздалегідь попереджати, що ви постите, теж не слід: це буде розцінено як натяк, щоб вам були приготовані спеціальні страви. Це рівноцінно тому ж осуду...
Знецерковлений Захід потопає у блуді
Віктор ГРЕБЕНЮК
Якщо високий рівень добробуту не поєднується з духовністю, то часто-густо, даруйте на слові, «тягне на дурне». Тому нині моральне обличчя західного суспільства разюче змінюють плоди «сексуальної революції». Вважається, що вона розпочалася років сорок тому в Скандинавії. Долаючи опір держави, Церкви, суспільних норм, ця революція тепер підпорядковує собі не тільки суспільні норми, а й державу, нерідко навіть і Церкву.
Парламенти однієї країни за другою визнають одностатеві «шлюби» й право збоченців (а їх уже й збоченцями не допускаэться називати!) усиновлювати дітей. Європарламент проголосував за необхідність легалізації одностатевого «кохання» і заборону будь-яких утисків за цією ознакою...
З нагоди 140-ліття з дня народження Лесі Українки єпархіальний видавничий відділ «Ключі» випустив збірку її творів на християнську тематику та переклади зі Святого Письма – «Що дасть нам силу?». Упорядник видання та автор передмови і приміток – літературний редактор інформаційно-видавничого центру єпархії Віктор Гребенюк. Книжку, що розпочала серію «Віра наших класиків», оформлено гравюрами славетних ілюстраторів Біблії XIX століття Гюстава Доре і Юліуса Шнорр фон Карольсфельда.
Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка мають дивовижну спільну рису: всі вважають їх своїми. Різномасті ліві, праві, центристи, усілякі про- і найрізноманітніші анти- стверджують: «наш Кобзар», «наш Каменяр», «наша Леся». Наша, мовляв, і більш нічия.
Проте кожен видатний майстер слова болісно переживає, терзається, переоцінює, вагається, наново відкриває – і все то робить із притаманною йому силою дару...
Наталія ПУШКАР,
головний хранитель Волинського краєзнавчого музею
У середині квітня 1891 р. Леся Українка поїхала в недалеке – за 20 кілометрів від Луцька – село Піддубці, щоб відвідати свою подругу ще з дитячих літ Маню Биковську, яка там учителювала.
Биковська (в одруженні Бєляєва) Марія Михайлівна (1871–1930-ті рр.) – дочка нотаріуса Луцького окружного суду Михайла Биковського, приятеля Петра Косача ще з університету, земляка-чернігівця. Маня і її молодша сестра Лена малими гралися з дітьми Косачів «в дворі старого замчища-руїни», Маня гостювала в Косачів у Колодяжному, коли вони переїхали туди з Луцька. Завдяки Лесі «получила страшенну охоту» до літератури; пізніше стала членом літературного гуртка «Плеяда»...
Сергій КОГУТ,
член Молодіжного православного братства Преподобного Миколи-Святоші, князя Луцького
Чи віримо ми в Бога?
Якщо запитати про це у випадкового перехожого, то відповідь, як правило, буде позитивною. Але якщо запитати: що означає вірити в Бога, то людина в більшості випадків не зможе чітко пояснити. Зрештою, чи вигідно нам вірити в існування Бога?
Багатьом відома цитата з Біблії: «...віра без діл мертва» (Соборне послання апостола Якова, 2:26). Отже, якщо ми віримо у Всевишнього, то визнаємо, що Він існує, визнаємо, що Він більше двох тисяч років тому прийшов на землю, щоб визволити нас від рабства гріха, і, по-третє, беремо на себе зобов’язання чинити певні діла, щоб наша віра не була мертвою, а сприяла нашому спасінню...
Оксана КОМАРУК,
член Молодіжного православного братства Преподобного Миколи-Святоші, князя Луцького (сестринський відділ «Марія»)
Усе зазвичай починається, коли в грудях ниє неспокій, у душі горить відчай, а очі не висихають від сліз. Тоді ж у голові снують і коляться запитання: «Чому? За що? Хіба ж гірша за інших? Хіба не заслуговую на щастя?». І коли ти шукаєш відповіді у дзеркалі, наносячи черговий шар яскравої косметики та споруджуючи супермодну зачіску, від якої всі «випадуть в осад», усі запитання залишатимуться риторичними. Компліменти, звабливі пропозиції та запрошення, безумовно, принесуть утіху, почуття власної неповторності та впевненості. Але ненадовго. З настанням ранку все кольорове та блискуче стає безбарвним і тьмяним, як стара монета. Така ціна твого «безтурботного» життя...
Інна ЧЕРНЕНКО,
член Молодіжного православного братства Преподобного Миколи-Святоші, князя Луцького
Тиха, затишна домівка. На плиті закипав чайник. Ще хвилинка – і спокусливий запах кави розплився б по всій квартирі. Ритмічно цокав годинник. За вікном раз по раз заливався співом вечірній соловейко.
Було вже пізно, але вона зовсім не думала про сон, та й що хорошого могло їй приснитися цієї ночі. Глибока задума огорнула її, про що свідчило зморщене лице і зачарований погляд в нікуди.
І чому він такий? Невже так можна? Хто я для нього взагалі? Хіба може люблячий чоловік так поводитись? Хм! Люблячий чоловік... Можливо, десь і є такі!? Чого ж вийшла заміж? Спочатку було не так: багато ніжних слів, уваги, поступливості, квіти, вірші... А тепер? Тільки в словнику шукай визначення слова «романтика». Не життя, а суєта суєт. І допомоги не діждешся ніякої, одні лише докори. І де він узявся! Можливо, без нього легше?..
На Богоявлення Господнє після Божественної Літургії в кафедральному соборі Святої Трійці архієпископ Луцький і Волинський Михаїл, декан протоієрей Микола Нецькар, інші священнослужителі та вірні вирушили хресною ходою до берега річки Стир (пляж міського центрального парку). Там було урочисто відправлено велике освячення води. До речі, до води, яку освятили цього дня на соборному майдані, вперше додали воду з Йордану та джерел Святої Землі, привезену єпархіальним паломницьким центром «Осанна». Світлина інформаційної служби єпархії.
І сказав Бог: нехай породить вода плазунів, душу живу; і птахи нехай полетять над землею, під твердю небесною. [І стало так.] І створив Бог риб великих і всяку душу тварин-плазунів, яких породила вода, за родом їх, і всякого птаха пернатого за родом його. І побачив Бог, що це добре. І благословив їх Бог, промовивши: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте води в морях, і птахи нехай розмножуються на землі. І був вечір, і був ранок: день п’ятий (Бут. 1:20–23)
Священик Микола ЛЕСЮК
«Нехай породить вода плазунів, душу живу...». П’ятого дня відбулася надзвичайна подія – з’явилися тварини. Цього разу вдруге вжито слово «бара», що означає «творіння із нічого». Василій Великий говорить, що за Божим повелінням водам була надана здатність народжувати живе. Тепер уперше створюється жива тварина, обдарована почуттям.
Створена «душа жива», вводиться щось таке, чого не було до того в первісній речовині. Найдавніша «душа жива», тобто первісна жива істота, відома науці, – це так званий еозоон канадський, знайдений у найнижчих нашаруваннях Лаврентійського періоду Докембрійської ери. Згодом з’являються корали й інфузорії, а також ракоподібні організми різних видів, а ще вище – велетенські плазуни та ящери...
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи