Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

СВЯТОЩІ – ЗАВЖДИ СВЯТОЩІ
Із ветхими церковними речами поводьмося по-церковному

Запитання

Що робити зі старими іконами, які втратили нормальний вигляд? Що робити з паперовими образками, які часто гнуться, коли їх немає де поставити? Чи варто їх узагалі брати додому?

Відповідає протоієрей Василь Клочак

Згідно з постановами VII Вселенського собору (787 р., м. Нікея), ми повинні благоговійно ставитись і вшановувати зображення чесного й животворчого хреста, ікон Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Пресвятої Владичиці Богородиці, ангелів, усіх святих угодників, які розміщені (поставлені) в святих церквах, на шляхах, на стінах будинків, чи написані вони фарбами, чи вишиті нитками, чи викладені камінням, чи зроблені з будь-якої іншої придатної до цього речовини.

Старі ж ікони, що втратили належний вигляд, ніколи не викидаються і не знищуються як-небудь (як і інші освячені речі), а побожно ховаються з молитвою. Церковне передання здавна встановило такі способи поховання освячених речей:

1) палимо з молитвою на чистому місці все, що може бути спалене;

2) пускаємо за водою чи кидаємо в глибоку чисту воду з молитвою. Саме такий спосіб заховання Іверського чудотворного образа Божої Матері вибрала убога вдова, щоб захистити його від жорстокого нищення за часів імператора-іконоборця Феофіла (IX ст.): «Воїни, побачивши ікону, вимагали у вдови гроші... Вона ж просила  почекати їх до ранку. Вночі вдова віднесла ікону на берег моря і з молитвою опустила її у воду. Ікона не впала, але хвилями морськими віднеслась за захід. Де і скільки часу ця ікона була, ніхто не знає, проте одного разу ченці Іверської гори побачили над морем вогняний стовп, який знаменував цю святиню і бажання Матері Божої дати монастирю цю ікону на захист і допомогу»;

3) закопуємо з молитвою глибоко в землю. А закопуване потрібно загорнути в щось чисте та міцне. Подібним чином було захоронено голову Йоана Хрестителя: благочестива Йоанна (жінка управителя дому царя Ірода Антипи) поклала її у посудину й глибоко закопала на Єлеонській горі;

4) виносимо на церковне горище або дзвіницю;

5) освячену воду та єлей виливаємо з молитвою в чисте місце, де ніхто не ходить, наприклад, під стіну церкви.

Однак деякі старі ікони, книги та інші церковні речі можуть мати певну історичну чи культурну цінність, тому без дозволу церковної влади їх не дозволено заховувати чи знищувати. Вони мають бути віднесені до храму і зберігатися в ризниці як цінні архівні речі або з благословення архієрея передані до музею.

Якщо в нас удома є паперові образки, що не втратили свого виду, то їх потрібно наклеїти на тверду основу (картон, фанеру) і зробити для них рамки, щоб запобігти деформації.

Щоб освячені речі не були зневажені невідповідним ставленням, не слід без потреби брати їх у дім. Пам’ятаймо про це, коли в храмі роздають маленькі іконки чи якусь іншу релігійну атрибутику. Батьки мають учити дітей, що це святе і ним не можна бавитись.

Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Надсилайте їх до редакції на адресу 43025, Луцьк, Градний узвіз, 1 або телефонуйте - (0332) 72-21-82

Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 1 (50)