→Газета
→
«...ТА ЗНАМЕННЯ НЕ ДАСТЬСЯ...»
Дехто занадто прагне чудес. Але будьмо обережні: не кожне чудо – від Бога!
Запитання
Чи всі чудеса є ознакою особливої милості Божої? Наприклад, оновлення чи мироточіння ікон.
Відповідає протоієрей Михайло Бучак
Відомий професор Московської духовної академії Олексій Осипов у книзі «Чудеса истинные и ложные», яка нещодавно побачила світ, стверджує, що справжні чуда, котрі здійснюються силою Божою, трапляються рідко. Натомість багато чудес відбуваються завдяки демонічній дії, в тому числі через магів і екстрасенсів. За словами цього ж богослова, мироточіння не завжди звершується Божою силою. Відомо чимало випадків, коли мироточили не тільки православні ікони, а й... статуї язичницьких богів. Тому, на думку професора, легковір’я у сприйнятті чуда призводить до дуже підступних спокус і «при повному збереженні зовнішнього православ’я загрожує сповзанням нашої віри до прямого язичництва».
У книзі «О чуде» богослов А. Салтиков писав: «Істинне чудо ніколи не буває випадковим, але являється внаслідок внутрішньої духовної необхідності, і його значення зовсім не в насильницькому заволодінні волею людини шляхом дії зовнішнього ефекту (чуда), а в розкритті її внутрішньої духовної сторони життя».
Ми ж, на жаль, інколи більше захоплюємося чудесними змінами, що стаються з іконами (мироточіння, сльозоточіння, кровоточіння), ніж чудесами, що стаються в житті людей, котрі живуть поряд. А приклади цього ви бачили самі. Ось відбувається чудо: людина прийшла до Сповіді; щоб оновитися, вона плаче; хвилюючись, довго розповідає про свої гріхи. На наших очах відбувається чудо зцілення душі. Це оновлення людини, її сльози значно цінніші, ніж оновлення чи сльозоточіння з ікон, але позаду людини лунає невдоволений шепіт: «Скільки можна сповідатись, такими темпами я і на ринок не встигну».
Тож треба зрозуміти: чудо може відбуватися невидимо, непомітно; ми його можемо не розуміти й не усвідомлювати! І відчути його іноді дано не кожному. Але це не значить, що чуда немає. Відчути його може лише душа, навернута до віри. Усі чудеса, що відбуваються з іконами, мають одну мету: дати поштовх до чудесного змінення людських душ, їх оновлення і спасіння, а коли цього немає, то ми нагадуємо тих, хто приходив на Голгофу лише для того, щоб побачити видовище. Саме так!
Коли до Луцька кілька разів привозили кровоточиву ікону Спасителя, я був свідком такої розмови:
– Ти чув, привезли ікону Спасителя, що плаче кров’ю?
– Кровоточиву? Я вже бачив. А інших не привезли?
Страшні речі. Лежало зображення цієї ікони на ринковому прилавку. На моє запитання, з якою метою її поклали, почув: «Щоб краще торгувалось!»
У Свято-Введенському жіночому монастирі в Іваново можна почути термін «віддати ікону на мироточіння», ніби образ – це акумулятор, котрий віддають на підзарядку. Коли «станція» не працює, на дверях загадкової келії з’являється табличка «Сьогодні мироточіння немає».
На православних конференціях уже лунає запитання: навіщо віруючому християнину власна мироточива ікона? Чи не перетворюється подібна гонитва за чудом у колекціонування, а свята ікона – у свого роду сувенір? Ще і ще раз згадаймо, що Спаситель та святі отці забороняли людям самим добиватись чудес і знамень.
Трапляється, що під впливом випадків правдивого мироточіння (саме випадків, не правила!) у деяких християн виникає ажіотаж, постійне очікування чудес. «Якщо ікони мироточать в інших місцях, то і в нас вони повинні мироточити, що ж ми – гірші за інших? Хіба ми погано молимося?» – так дехто думає і так говорить.
Отож, не вимагаймо чуда від Господа, а краще з Його допомогою чудесно змінюймося самі. Краще ми’ будемо плакати, омиваючи через Сповідь свої душі, аніж ікони будуть плакати через наше гріховне життя. Найбільше чудо сучасності – це віруюча людина. Бажаймо цього чуда для себе і для ближніх.
Якщо ж таки у вашій оселі образ оновився чи замироточив, то обов’язково треба повідомити про це церковній владі. Архієрей або уповноважені ним священнослужителі визначать, що діяти і чи можна то вважати чудом. Мирянин не має права коментувати явище як чудо в духовному розумінні чи з точки зору Церкви. То право лише священнослужителів. А ви як вірні діти Церкви повинні їх послухати.
Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Надсилайте їх до редакції на адресу 43025, Луцьк, Градний узвіз, 1 або телефонуйте - (0332) 72-21-82
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи