Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

СЕНС ЖИТТЯ – ЛЮБОВ ДО БОГА
«Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде!» (Мк. 8, 34)

Монахиня Марія (Ігнатенко),
настоятелька Володимирського жіночого монастиря Різдва Христового

З ранніх часів Християнства знаходили ці святі слова відгук у багатьох спраглих серцях і спонукали подвижника кидати все і йти в пустині та монастирі й заради великої любові до Христа проводити аскетичне життя, і ставали вони «земними ангелами, справа яких є милість, мир і жертва хваління» (Нил Сорський).

 Виснажуючи свої тіла вони все більше підносилися до небесного і проливали щирі, слізні моління за Церкву, Батьківщину, живих і померлих. І по їх молитвах Бог милує цей світ. Милує Бог і нашу багатостраждальну неньку – Україну. Потихеньку постають храми малі і величні, де служба лине знайома з матусиної колискової, українською мовою, і, наче запашні пахощі, підноситься до Престолу Всевишньго.

У старовинному місті Володимирі-Волинському, в самому центрі, заховавшись за розлогі верби, стоїть величний кафедральний собор Різдва Христового і маленький жіночий монастир.

Комплекс збудований ще 1755 року. Собор з 1992 року стає українським і з самого заснування незалежної української держави тут підносяться молитви за її утвердження. Налагоджене і величне щоден­не Богослужіння, створено два хори, а тепер ще й утверджується монастир, якому вже три роки. Велика двоповерхова будівля ще потребує реставрації, але частина при­міщень вже відремонтована. Є затишні келії з куполоподібними склепіннями, простора світла трапезна і чудовий іконостас. Тут моляться монахині, священики служать акафісти, люди підносять свої тривоги й подяки і всі разом звертаємося до Бога про рідну неньку-Україну.

Чернече життя – доля небагатьох обраних, які мають покликання, тобто непереборне внутрішнє прагнення до чернецтва, щоб цілковито присвятити себе служінню Богу.

Якщо Ваша душа прагне до чернецтва і любові Божої, а Ви ще вагаєтесь, або сенс Вашого життя не знайдений, завітайте в нашу обитель хто як гість, а хто, можливо, насельницею, поживіть і знайдете мир душам Вашим. У монастирях є місце людям і різного віку, і різного покликання. Хтось, побувавши у нас, знайде собі розраду і поїде, а для когось монастир Різдва Христового може стати тим оазисом спасіння серед бурхливого світу і допомогти через піст, молитву, посильну працю і любов досягнути омріяного кожним християнином Царства Небесного, і безконечно насолоджуватись Славою Божою!

Волин. єпарх. відом.– 2006.– № 1 (14)