→Газета →
НЕ ОСУДЖУЙ СВЯЩЕНИКА...
Але якщо на парафії суперечка, її слід вирішувати по-церковному
Запитання
Часто чуємо про конфлікти між церковними громадами і їх настоятелями: занадто молодий священик, не так співає, не те говорить, робить помилки, забагато грошей бере і таке інше. Чи може громада вплинути якимось чином на такого панотця: поставити його у певні рамки, заборонити певні дії або й поміняти?
Відповідає священик Андрій Ротченков
Щоб позбутися конфліктів на парафії, найперше слід згадати, що нашим найголовнішим ворогом і першопричиною всіх наших конфліктів, у тому числі парафіяльних, є диявол. Земна частина Церкви, до якої ми належимо, називається Церквою воюючою, бо ми воюємо проти спокус диявола і злих духів. Закономірно, що чим вищу посаду займає людина в Церкві, тим більший на неї бісівський наступ. Для порівняння: у Другій світовій війні основною мішенню снайперів були офіцери, бо загін без керівника втрачав боєздатність. Так само і в духовній війні диявол старається найперше спокусити священнослужителя, щоб через його помилку відпало од віри багато людей. Тому зрозумілими в цьому світлі стають слова Євангелія: «Уражу пастиря і розбіжаться вівці» (Мф. 26:31). Передання стверджує: якщо мирянина спокушає один біс, то священика – сім, а ієромонаха – вже сімдесят. Тому людині, яка впадає в гріх, – мирянину і тим більше священнослужителю, – треба найперше поспівчувати, розуміючи, хто першопричина цього падіння. Мета диявола – не тільки спокусити на гріх, але і посварити людей, вчинити розділення між ними.
Щоб запобігти конфліктам, також слід виховувати в собі повагу до сану священнослужителя. Ми називаємо його отцем, бо він є духовним наставником. Інколи нас спокушає юний вік пастиря, але духовна мудрість часто не залежить од віку. «Нехай ніхто не гордує твоєю молодістю», – говорить апостол Павло в Першому посланні до Тимофія (4:12). Священик відрізняється від мирянина тим, що отримав духовну освіту. Крім того, в таїнстві Священства для звершення свого служіння отримує Божу силу, яку примножує, коли молиться, щоразу причащається при служінні Літургії, читає духовні книги, працює над своєю душею. Священик – керівник парафії, і це потрібно поважати. Церква дає служителеві таку владу для того, щоб він скеровував людей до спасіння. Коли в звичайній сім’ї батько допускається помилки, рідні намагаються з любов’ю виправити її. Так має бути і в парафіяльній сім’ї.
Перш ніж звинуватити у чомусь священика, слід пам’ятати, що причини для звинувачень повинні бути досить вагомими, зважати, що ми можемо помилятись у своїх претензіях. Тому наша оцінка дій священнослужителя може бути суб’єктивною. А ми ж за це несемо відповідальність перед Богом. Бо такі звинувачення можуть бути причиною порушення спокою на парафії, від чого виграє тільки диявол, а порушники – нібито правдолюбці – виявляться богоборцями.
Господь у Євангелії дав нам механізм вирішення конфліктів. «Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар» (Мф. 18:15–17). Тобто найперше потрібно порозмовляти зі священиком наодинці. Часто після відвертої розмови проблеми розвіюються. Бо буває, що при найменших підозрах деякі із завзятих «борців за правду» відразу пишуть лист до Патріарха. Якщо розмова зі священиком не дала результату, треба залучити до бесіди кількох членів парафіяльної ради. Порадившись із людьми, можна вирішити проблему, «не виносячи сміття із хати». Якщо ж і це не вирішило питання і ви все ще вважаєте, що священик чинить злочини, то наступний, до кого треба звернутися, – це безпосередній начальник парафіяльного священика – дека’н, або ж благочинний (старший священик міста, району). Якщо ж і він не вплине, то варто подати скаргу в консисторію (управління єпархії) правлячому архієрею.
Може скластися враження, що я захищаю священиків, покриваю їх неправильні вчинки. Насправді мета цієї статті – використовуючи досвід Церкви, застерегти від конфліктів, які шкодять нашому спасінню, є серйозною проблемою для християн. Шлях претензій і гострих суперечок – хибний і згубний. Господь попереджає нас, що лише тоді можемо спастися, коли будемо витягати колоду із власного ока, а не шукати скалку в оці брата свого.
Бажаєте одержати відповідь православного богослова на Ваші запитання? Надсилайте їх до редакції на адресу 43025, Луцьк, Градний узвіз, 1 або телефонуйте - (0332) 72-21-82
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи